Це питання щоразу дістає, коли вирушаєш у подорож до ближнього зарубіжжя, до країн колишнього соцтабору, котрі тепер значно впевненіше уявляють собі власне щасливе майбутнє, ніж українці. Польща продемонструвала економічне диво. Румунія — незворушну волю у боротьбі з корупцією. І та й інша вже стали членами Євросоюзу. Єдиного рецепту успіху немає. Та все ж може варто чомусь повчитися у сусідів? Невже через невдалу географію (сусідство з агресивною і непередбачуваною у своїх витівках Росією) нам на віки вічні доведеться бути “буфером”?
Цього року Румунія головує у Євросоюзі і європарламент тимчасово працює у другій за величиною у світі адміністративній будівлі (перша — Пентагон) — Палаці Парламенту у Бухаресті. У цей період туристи можуть побували лише поблизу і вразитися масштабами цього монументального циклопічного творіння часів радянського авторитаризму. Ця будівля — наче нагадування про темний період вже нової історії. Палац був зведений на пагорбі Спірій. Там, після землетрусу 1977 року було чимало повалених будинків. Але замість проведення відновних робіт Ніколає Чаушеску, (нижче середнього зросту чоловік), надихнувшись масштабами правителів Північної Кореї та Китаю, заходився стирати з лиця землі п’яту частину історичного центру столиці під грандіозне будівництво. 40 тисяч мешканців Бухаресту були змушені змінити місце проживання. Разом з будинками знести кілька культових споруд, звільнивши 7 км² забудови в центрі старого міста. Головним архітектором призначили 23-річну Анку Петреску, чий проект найбільше припав до смаку Чаушеску. Будівництво почалося 25 червня 1984 року. У будівництві брало участь 700 архітекторів та 20 000 робітників. На 1989 рік кошторисна вартість будівництва оцінювалася в 1,75 млрд доларів США, проте вже на 2006 вартість всіх робіт зросла до 3 млрд євро і це — світовий рекорд. Палац має 1100 кімнат. Половина з них так ніколи і не використовувалася. А щоб обійти їх знадобиться кілька днів. Розміри палацу становлять 270 на 240 м. Висота — 86 м. Підземна частина палацу сягає глибини 92 м. Палац має 12 надземних поверхів, вісім підземних рівнів, чотири з яких досі не здані в експлуатацію. На оздоблення витрачено до одного мільйона кубічних метрів мармуру з Трансільванії, три з половиною тисячі тонн кришталю для виготовлення 480 люстри (найважча має 5 тонн) а також 1409 стельових світильників і дзеркал. Для виробництва монументальних дверей, вікон, люстр і капітелей було використано 700 000 тонн сталі і бронзи, для покриття підлоги паркетом і настінних панелей були використані 900000 м³ деревини (ліщина, дуб, вишня, в’яз, клен). Крім того, для внутрішнього оздоблення було використано 200 000 м² килимів. Палац споживає стільки електроенергії, що вистачило б на освітлення міста з населенням 20 тисяч чоловік.
І ця вся розкіш створювалася у період, коли Румунія задихалася від злиднів, з останніх сил виплативши світові усі зовнішні борги, і потерпаючи від авторитаризму “генія Карпат”, як величав себе Чаушеску. Дійшовши до крайньої точки терпіння Румунія вибухнула революцією. Ніколає Чаушеску з дружиною Єленою спочатку вирішив придушити повстанців силою, а потім намагався втекти від революціонерів. Невдовзі їх впіймали. Суд тривав всього дві години і вирок — розстріл — був виконаний негайно у різдвяний день 25 грудня 1989 року. Це вже згодом суддя, котрий виніс вирок, теж покінчить життя самогубством, а смертну кару відмінять. І навіть дехто буде стверджувати, що розстріл подружжя Чаушеску був банальною розплатою, без дотримання законів. Але з тих пір боротьба з корупцією стала пріоритетом у цій країні. Причому, не задля галочки чи “показника для статистики”. Румунка Лаура Ковеші може стати першим в історії головним прокурором Європейської прокуратури, котру створили у 2017 році. (Необхідність створення цього спеціального органу викликана великими втратами країн ЄС через різні зловживання. Наприклад, через махінації з ПДВ країни Євросоюзу загалом щороку втрачають приблизно 50 мільярдів євро). На цьому наполягає Комітет Європарламенту з громадянських свобод, правосуддя та внутрішніх справ (LIBE). Але історичне призначення намагається заблокувати румунський уряд, котрий вже домігся звільнення Лаури Ковеші з посади голови антикорупційного управління, звинувативши у… корупції. Тоді румуни вийшли на масові протести, щоб захистити її.
Ковеші має в Європі чудову репутацію завдяки своїй безстрашній і жорсткій боротьбі з корупцією в одній з найбільш корумпованих держав-членів ЄС. Як голова Національної дирекції з питань боротьби з корупцією (ДНК), вона розслідувала діяльність міністрів, мерів та депутатів. Лауру Ковеші добре знають у Румунії. 2006-го вона стала наймолодшим в історії країни генеральним прокурором. У 2013 році – очолила Національний антикорупційний директорат. Її почали називати «грозою корупціонерів». Уже за перші роки роботи Ковеші за ґрати потрапили брат екс-президента Мірчу Бесеску та голова Національного управління з боротьби з економічними злочинами та тероризмом Аліна Біка. Остання отримала 3,5 роки ув’язнення за перевищення службових повноважень і махінації з земельними ділянками. Згодом були провадження проти мера Бухареста Соріна Опреску та чинного на той момент прем’єр-міністра Віктора Понти, президента футбольного клубу “Стяуа”, і ще 60 осіб з дуже високими посадами, котрі попалися на хабарах. І жодного випадку виходу під заставу чи спускання кримінального провадження “на гальмах”, як це робиться у нас, де боротьбу з корупцією вже давно порівнюють з рибалкою на телеканалі Discovery. Ми все ще надто терпимі до корупції і навіть не уявляємо, що її масштаби в Україні вже перевершили все. Коли ми нарешті зважимося на перезавантаження?
