Дванадцять років безпрецедентну мужню боротьбу ведуть жителі села, намагаючись зберегти як цілісний майновий комплекс цукрозавод, який горе-власники всі ці роки намагаються порізати, так і 1,5 тис. т цукру на його складах. Боротьба йшла кривава, із каліцтвами і смертями! Проти людей були задіяні хитросплетіння «чорних» і «сірих» схем, жорстокість рейдерів, свавілля, зброя… Організатори не пошкодували витрат, кинули всі сили для того, щоб настояти на своєму і таки пустити злощасний Кирнасівський цукрозавод «під ніж». Але люди вистояли, хоч і дорогою ціною! У травні 2011-го, захищаючи завод, помер електрик Віктор Ратушний, тепер про це нагадує меморіальна табличка на прохідній. Кілька людей внаслідок поранень отримали інвалідність. Стійкість кирнасівської громади стала прикладом для всієї України!
Кому ж сьогодні реально належить Кирнасівський цукрозавод? На зборах ініціативної групи 16 травня кирнасівчани так і не змогли розібратись із заплутаними схемами банкрутств, кредитів і перепродажів рідного підприємства.
– Влітку 2018-го на завод прибув новий виконавчий директор Олексій Струсевич. Обіцяв офіційно набрати сотню робітників, відремонтувати ТЕЦ, залізничну гілку, склади. Але взяли лиш 20 людей, пройшло 3 місяці, і всіх розпустили, — згадували учасники зборів. — Перед Новим роком з’явився спеціаліст і заявив, що три тепловози треба перегнати начебто на ремонт у Жмеринку. Який ремонт, коли завод стоїть? Зрозуміло, що виїдуть тепловози з Кирнасівки і більше ніколи сюди не повернуться! Навесні до тепловозів вже приїхали конкретні «спеціалісти з різаками» і встигли виштовхати одну машину з ангара. Але люди збіглися і не допустили непроханих гостей!
Отже, один тепловоз так і залишився під відкритим небом, а два у повній бойовій готовності стоять у ангарі.
– Не віддамо тепловози на металобрухт! На жаль, «тихою сапою» руйнація заводу продовжується, відомчій охороні дозволили поступово нищити обладнання! — не заспокоювались кирнасівчани. – Буртоукладчики порізали, насоси, верстати та електрообладнання позабирали… Струсевича вже нема, а власник заводу жодного разу не завітав у Кирнасівку! Нині Україна воює з зовнішнім ворогом. А коли спеціально банкрутують і руйнують заводи на мирній території — то до яких ворогів віднести вас, шановні владні мужі?
Відповідати на непрості запитання довелось Віталію Чубі, голові Тульчинської РДА, якого люди запросили на збори 16 травня.
– Скажіть, хто є власником Кирнасівського цукрозаводу і хто його директор?
– На сьогоднішній день я вам цього сказати не можу, державного акта на власність я не бачив. А директора ще тільки мають призначити.
– Які компанії претендують на цукор на складах?
– Зверніться у Генеральну прокуратуру України, там ведеться кримінальна справа щодо кирнасівського цукру.
– Допоможіть виставити охорону з поліції, щоб зберегти обладнання…
– Згідно з чинним законодавством, забезпечити цілодобову охорону поліції на території цукрозаводу немає можливості.
Віталій Чуба наголосив, що Кирнасівський цукрозавод має велику інвестиційну привабливість. Тут є робоча сила, гілка залізниці, енергопотужність… Але реальні інвестори не йдуть!
– Тут на місці все гальмують! Просто володарі між собою домовились — один забирає завод і здає на металобрухт, другому дістанеться земля, яка є привабливою, а третьому — цукор на складах, його там мільйонів на чотирнадцять буде! — зашуміла зала.
…Незважаючи на перепони, люди продовжують рятувати завод, чекають, що держава простягне їм руку допомоги, підтримає багатостраждальну громаду Кирнасівки і допоможе народне добро використати по-державницьки!..
Коли верстався номер газети, із Тульчинської РДА повідомили, що інформації про власника і директора Кирнасівського цукрозаводу поки що немає.
в Барі – на жаль, люди не зуміли спасти цукрозавод, якісь тепловози цілі, слава Богу, лишились, однак це я їх ще бачив десь 2-4 роки назад. зараз вже не знаю, чи вони там є – тоді коли йшов туди, то один був без коліс, а другий – на жаль, як то кажуть до новопреставлених – віддав Богу душу – порізали, тільки куски якісь лишились.
Інші не чіпали, бо колій багато та стрілки ручні – вийшли з ладу, напевно.
Доволі велика в радянські часи була промислова тупикова залізнична гілка.
Зараз тільки плакати хочеться, що якісь чорти (вибачте за слово) взяли і вбили всю промисловість Бару – з хлібзаводом і спиртзаводом таке саме – всі мертві та порізані. Лишився з крупних заводів один – приватний консервний завод “Пфанер-Бар”, та й то – його продукція (яблучні соки, т.п.) – всі на експорт. Раніше продавали, коли я ще був малим. А зараз – строго на експорт, вдавиться німець той, коли його продукція будуть псуватись в наших магазинах.
як його запустити в роботу коли в окрузі ніхто цукрового буряка не сіють?????? чого порізали капустянський цукровий завод (7км від кирнасівки), сокільвський завод (близько 20км від кирнасівки)????? землі в фермерів, які не будуть і це їм не вигідно займатись цукровим буряком. і ті кирнасівчани будуть і далі боротись, охороняти, получати каліцтва і таке інше при цьому йдуть роки і обладнання яке стоїть без ремонту з кожним роком все більше потребуватиме вкладання. в кінці це буде картинка з чорнобиля – старі іржаві цехи, поржавіле обладнання, потріскавші стіни, старий пес сірко і дід на прохідній.
мдаа,судя по *харе*-сиротка,ребёнок недоедал в семье.