Раніше проблема домашнього насильства в Україні була табу для всіх. Мовляв, це справи сімейні, самі розберуться. Але сьогодні вона змушує говорити про себе на повний голос. На жаль, не всі постраждалі знають, що вихід є! Про роботу притулку для жінок, що постраждали від домашнього насильства, розповідає Алла Студілко, голова правління Вінницької обласної правозахисної організації (ВОПО) «Джерело надії».
– Україна винесла проблему сімейних конфліктів на державний рівень, прийнявши Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». З початку 2018-го року потужну діяльність на Вінниччині розпочато департаментом соціальної та молодіжної політики у партнерстві з «Джерелом надії» через реалізацію проекту «За життя без насильства. Вінницька область». Створено притулок для жінок, які постраждали від домашніх кривдників, і забезпечено їм доступ до послуг притулку, — відзначила Алла Студілко. – Насамперед ми надаємо безпечне місце проживання, віддалене від кривдника. А ще комплекс психологічних і соціальних послуг, юридичну і правову допомогу та ін. Притулок розпочав роботу 30 травня 2018-го, і протягом минулого року його послугами скористались 30 жінок і 37 дітей. Зараз притулок є комунальним закладом, що функціонує за кошти обласного бюджету. Проживання і харчування там безкоштовні, жінки можуть перебувати разом з дітьми.
Про власний досвід перебування у притулку і виходу із ситуації насильства розповідає вінничанка Олена.
— Я терпіла 5 років. Чоловік пив, піднімав на мене руку. Батьків у мене нема, є старенька бабуся в селі. Я боялась піти до неї, думала, що чоловік мене там знайде і бабуся постраждає. Була у відчаї. Коли чоловік черговий раз напився і почав битись, я викликала поліцію.
Знайомі порадили звернутись у «Джерело надії». Так я з дітьми потрапила до притулку, — згадує Олена. – Прожила там шість місяців. Заспокоїлась емоційно, почала думати, як влаштувати своє життя. Постійно жити в притулку не можна, жінка має робити самостійні кроки, планувати своє життя. Я знайшла роботу. Жила в притулку і ходила на роботу. Подала позов на розлучення з обмежувальним приписом — щоб чоловік не зустрічався, не тиснув психологічно ні на мене, ні на дітей. Потім я винайняла житло, остаточно розлучилась із чоловіком-кривдником і залишила притулок.
Зустрічала жінок, які боялись звертатись до притулку. Вони думали, що тут забирають документи, позбавляють свободи. Це неправда. Тут допомагають. З кожною жінкою, яка потрапляє в притулок, укладають договір. Прописуються умови проживання, скільки часу жінка буде в притулку, що робитиме. Працівники допомагають знайти роботу і житло, вирішити правові проблеми.
Якби я раніше знала про притулок, не терпіла б насильство стільки років. Тому зараз я допомагаю іншим жінкам в схожій ситуації знайти вихід. Хочу сказати всім, хто зазнає домашнього насильства: не терпіть, не опускайте руки! Звертайтесь по допомогу, ставайте на свої ноги і починайте нове життя!
Насильство в сім’ї породжує такі глобальні явища, як зростання кількості розлучень, втрата любові та взаєморозуміння, формування насильницького менталітету, бездоглядність та безпритульність дітей і, врешті, злочинність у суспільстві. Фахівці наголошують: якщо людина не готова йти в поліцію, то треба починати з психолога, дзвонити на «гарячу лінію», звертатись у соціальні служби, центри дітей та молоді, там теж є безкоштовні психологи.
Запам’ятайте номер безкоштовної «гарячої лінії» для постраждалих від домашнього насильства — 0800 75 04 75. Вона діє за підтримки департаменту соціальної і молодіжної політики Вінницької ОДА.
