Рік служив у Нацгвардії, пройшов найзапекліші бої від Слов’янська до Кримського. Отримав поранення. Після демобілізації знову повернувся до побратимів, а далі працював інструктором, аби передати свої знання та досвід хлопцям. Повернувшись до коханої дружини Ліди в Жмеринку, чоловік рук не опустив. Зрозумівши на полігоні, що підготовка у новобранців досить слабка, разом з чотирма однодумцями-патріотами створили ГО Жмеринський виховально-патріотичний спортивний стрілецько-мисливський клуб “Перун”.

Останній рік Олександр із друзями неподалік Северинівки взялись створювати третій в країні полігон із відкритим тиром. Там планують проводити тактичні заняття для молоді та колишніх військових. Документація оформляється, робота кипить, але воїни потребують нашої з вами допомоги!

– У нашому районі досить проблематично із військово-патріотичним вихованням. Зазвичай молодь везуть до музею, показують зброю та варять у полі кашу. На тому все. Впевнений, що у нинішній час, коли в країні війна, підхід має бути зовсім іншим. Молоді з 12 років важлива не тільки теорія, яку ми викладатимемо у нашій школі, в якій вже робимо ремонт, а й практика. Потрапити на полігон, де буде можливість дізнатись з перших вуст про зброю, її використання, разом з досвідченим інструктором спробувати з неї постріляти. Саме тому у мене виникла ідея щодо створення полігону. Майже всі там військові, не хочуть запускати цивільних, а особливо дітей. Програма вже розписана, вона насичена та цікава. Окрім спортивної підготовки, учні та дорослі проживатимуть у палатках, займатимуться орієнтуванням, маскуванням, вивчатимуть тактичну медицину та поводження із вибуховими предметами. Влаштовуватимемо для них конкурси та змагання. Інструктором буду я та мої однодумці, які постійно поряд. Це Андрій Рябоконь, який викладає вогневу підготовку у одному із діючих підрозділів на Вінниччині. Він розповідатиме про зброю. Анатолій Тимчук викладатиме топографію та тактику. Крім того, діти бійців та з малозабезпечених родин матимуть безкоштовні заняття. Інші сплачуватимуть лише за боєприпас. Кошти вкладатимемо у розвиток полігону та допомоги хлопцям на передовій, – розповідає Олександр Моджахед. – Почали ми втілювати задумане в реальність із пошуку ділянки, що забрало чимало часу та зусиль. Багато отримували відмов, адже люди, до яких звертались, чомусь хотіли від свого благодійного жесту отримати якусь користь. Та, на щастя, вдалось познайомитись із головою Северинівською ОТГ Олександром Христюком, який є справжнім патріотом. Він запросив нас провести заняття для дітей, які перебували в селі у таборі. Дізнавшись про те, що ми шукаємо місце для полігону, запропонував ділянку на безпечній відстані від населеного пункту. Її площа 17 га. І вже зовсім скоро закипіла робота. Товариші, атовці з району та їхні рідні взялись допомагати. Викорчували дерева, вирізали кущі, прибрали сміття, голова надав трактор, який зібрав гілки та допоміг вирівняти рельєф. Вже готове стрільбище з малокаліберної гвинтівки та “воздушки” на відстань 200-300 метрів. Хочемо збудувати дерев’яну казарму каркасним методом, аби під час негоди можна було сховатись. Виділимо місце під палатки. Зробимо бліндажі, окопи, посадимо маленький город. Звернулись із програмою до міської та районної ради, аби на сесії виділили кошти для закупівлі оргтехніки та зброї. У цьому напрямку активно підтримує депутат Василь Марчук. Одним словом, роботи ще багато, адже все впирається у фінансування та пальне для важкої будівельної техніки. Але команда у нас патріотична та потужна, все вийде!

Допомагає у облаштуванні стрільбища і студент місцевого профтехучилища Віталій Дегтярьов. Але його історія почалась задовго до полігону — з написання листа. Хлопець тоді навчався у школі, зламав ногу й під час канікул вирішив підтримати бойовий дух героїв.

Відніс конверт із теплими побажаннями до палатки волонтерів у Жмеринці. Так лист потрапив до рук Олександра Моджахеда, який приїхав у відпустку та розшукав юного патріота, якому привіз подарунки та подякував за все… Ось так і зародилась їхня дружба.

Не менш зворушлива історія знайомства Сашка із його половинкою Лідією. Свою кохану він знайшов через оголошення в газеті, коли працював у Криму. Після першої зустрічі вони не розлучались. Купили обручки, які почали носити, але весілля відкладали до кращих часів. Втім, плани змінила війна, і Олександр перервав навчання на полігоні, аби оформити стосунки офіційно. Красуню-наречену забирав на УАЗі до РАЦСу побратим. Чоловік замість костюма був одягнений у камуфляж. Молодята обмінялись обітницями і вже за кілька днів Сашко вирушив на фронт. І, як обіцяв милій, повернувся звідти живим та сповненим сил відбудовувати свою рідну Україну вже в тилу…

Для тих, хто хоче допомогти у розбудові полігону: Приватбанк 5168 7422 3343 1059

Віталіна Трудько