Жінка із напарником Русланом Шевчуком доглядають царських птахів у фазанарії Іллінецького держлісгоспу. Цей фазанарій розташований на території Оратівського лісництва.
Саме місцеві лісівники стали піонерами із розведення фазанів на Вінниччині. Нещодавно охоронці лісу випустили 130 перших птахів з фазанарію на природу, до своїх угідь — вперше в Оратівському районі. Оратівчани почали розводити й перепілок.
– У природі самка фазана несе 18-20 яєць, а у нас може знести до 70 яєць за сезон. Доглядаємо яйця — у інкубаторі виставляємо потрібну температуру та вологість, — розповіла Альона. — Кожен інкубатор містить 250 яєць. Їх у нас шість! За 25 діб з яйця вилуплюються пташенята. І знову клопоти — нагодувати, напоїти малечу, дати ліки, вітаміни. Спостерігати, чи здорові, чи не захворіли. І безперервно доглядати, доки птаху не буде три-чотири місяці. Це вже вік їхнього дорослішання. До речі, вже у два — 2,5 місяця стає чітко видно — самець це чи самка.
— Чи важко доглядати фазанів?
— Набагато важче, аніж домашніх курей, качок, гусей. Бо домашні курчата, каченята вилупились — не вилупились, квочка обігріла, вивела — добре, ні — що поробиш. Із фазанами так не можна…Буває, що цілодобово дивишся за яйцями та пташенятами. Наприклад, пташеняті фазана не можна допомагати вилазити з яйця. Він сам повинен розбити дзьобиком шкаралупу та вилізти. Бо якщо людина дістане таке пташеня з яйця, воно вийде на світ не у повній мірі розвиненим, хворобливим, органи не сформовані. Фактично, приречене. Такі фізіологічні особливості цього птаха. Єдине, чим ми можемо допомогти малюку — трошки шкарлупу яйця розбити, якщо занадто тверда. Зовні малий фазан схожий на пташеня індика.
Я сама мама, виховую шестирічного сина. Тому кожне пташеня фазана — це наче моє дитя!
— Коли у фазанячому «дитячому садочку» найгарячіше?
— Наші фазани починають нестись із кінця березня і часто до серпня. У цьому році дуже багато клопотів було через дощі, вітри, снігопади… Часто вибивало світло. Тоді із напарником чергували на фазанарії: вмикали дизель-електростанцію.
Ось ми зараз вирощуємо й перепілок. Теж їх доглядаємо, для їхніх яєць є окремий інкубатор. Але із перепілками працювати дещо легше. У них інкубаційний період менший. Птахи менш вимогливі. Наприклад, пташеняті перепела на відміну від фазана можна допомогти вилізти з яйця. Але, звісно, робота із перепілками теж копітка.
— А як стали «фазанячою мамою»?
— Я за освітою кухар-кондитер. Так, батьки тримають домашню птицю, то її я вмію доглядати. І ось з часом мені запропонували працювати у фазанарії. Тож за другий рік роботи тут я стала інженером, ветеринаром, оператором, електриком! Майстер на всі руки! Як ми вчились доглядати фазанів? Спитати поради не було у кого. Тож ми із працівниками, старшим мисливствознавцем лісгоспу В’ячеславом Яворовичем читали статті в Інтернеті, книги, дивились відеоролики та програми про розведення та догляд за фазанами. Дивились, як фазани у природі сидять на яйцях. Так вчились та досі вчимось. І дуже приємно, що наших фазанів вже купує уся Україна. Це найкраща оцінка нашої роботи!
