Йому було всього 58. Сповнений життєвих планів, завжди в гарному настрої, він був професіоналом своєї справи.

Інтелігентний, освічений, дуже любив книги. Захоплювався мовами, літературою, історією, філософією. Заповзятий кіноман, колекціонер, справжній інтелектуал. Спілкування з людьми йому приносило радість і захоплення. Любив ділитися інколи просто безцінною інформацією та глибокими знаннями.

Дякуємо, Олександре, що ти з нами був… У наших світлих спогадах ти залишишся гарним другом, професіоналом своєї справи, оптимістом, безцінним співрозмовником, дуже розумною людиною.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким Олександра.

Колектив газети «33-й канал»

Чудово володіючи словом, Саша любив писати вірші. Публікуємо деякі з них.

ВЕЧЕР В ВИЗАНТИИ

Не от старости он умер,
Умер просто от любви.
Долгий вечер в Византии,
Сладкий вкус ее в крови.

С уходящим не столкнулся
Курсом встречным на пути.
Разве, может быть, заметил,
Что не может вдруг найти.

Разве, может быть, увидел
Сон тревожный наяву.
Как рука тебя коснулась,
Потянувшись к рукаву.

Перекат путей безвестных,
К горизонту и за край.
Все, что знал он – капля в море,
Но поди пересчитай.

Отпустил без сожаления
То, чего он не постиг.
Видеть мог он очень долго,
Осязать – лишь краткий миг.

СНЕГОПАД

Ух, снегопад – сойти с ума!
Зароюсь в снег по уши!
Горстями буду подгребать
И треск мороза слушать.

Открою спозаранку глаз,
Уткнусь в стекло оконное.
Белым-бело, вот благодать,
Симфония бездонная.

На гладкой снежной простыне
Ни росчерка сомнений.
Морозный день, как чистый лист,
Без всяких продолжений.

Без следствий и пустых причин,
Без звуков и движений,
Без риска не узнать себя
В зеркальном отражении.

Когда-то было уже так,
Когда-то, дай Бог память…
Не возвращайся, не гляди назад
И не спеши исправить…

Застывшей памяти скажу,
Что абонент вне зоны.
Безмолвие и снегопад –
Вот все мои резоны.