Ще кілька десятиліть тому ніхто й сумніву не піддавав той факт, що найкращими генератором урожайності рослин є органічні добрива. Сировиною для них був навіз, якого вистачало для господарств, адже прямо посеред сіл добробутом і достатком «пахли» свиноферми та корівники. І рідко де можна було побачити сільський двір, по якому не бігали б кури: яйця і м’ясо – до столу, а послід – за сарай чи під город, щоб «визрів» у добриво, яке потім піде у кожну ямку до картоплі – тоді точно буде хороший урожай! Але хімія витіснила органіку. Люди відвикли від її запаху, зникло розуміння природності процесів у сільському господарстві. При цьому всі хочуть екологічно чистих продуктів. Та щоб земля не виснажувалася, і бджоли не гинули, й мертві лелеки серед полів не валялись… Ці ризики зводить нанівець саме органічне землеробство, на якому базується виробництво ПрАТ «Зернопродукт МХП».

Вноситься не послід, а органічна суміш

Найбільш цінним зі всіх органічних добрив вва­жається пташиний послід , оскільки поживні речовини в ньому зна­ходяться у поєднанні, сприят­ливому для рослин і ґрунтової мікрофлори, швидко розчиня­ються у воді і легко засвоюють­ся. На поля «Зернопродукту» вноситься органічна суміш від утримання кур­чат-бройлерів, де 40% – це курячий послід, 60% – соняшникова лузга.

Як запевняють у «Зернопродукті», вимоги до якості суміші, дотримання яких гарантує безпеку для жит­тя, здоров’я та майна населення і забезпечує охорону довкілля, відповідають: ветеринарному законодавству України; агрохі­мічним показникам (кількість загального азоту, фосфору, ка­лію – у нормі), вмісту токсич­них елементів (свинець, мідь, кадмій, нікель, цинк не можуть завдавати шкоди); санітарно- бактеріологічним показникам. За нормальних умов зберіган­ня – а їх підприємство теж гарантує, суміш не токсична. За ступенем впливу на організм людини відноситься до четвер­того класу небезпеки (малонебезпечна). Гранично допустима концентрація аміаку в повітрі робочої зони не перевищує 20 мг/м3, пилу рослинного та тва­ринного походження – 4 мг/ м3. Ці показники повністю від­повідають діючим державним стандартам.

Від пташника – до поля

Із пташників Вінницької птахофабрики, де вирощуються бройлери, шлях органічної суміші запрограмовано у трьох напрямках: у послідосховища та на поля (спочатку у бурти) «Зернопродукту», а також незабаром – на біогазову станцію.

Послідосховище розташовано на землях Гордіївки. Та частина суміші, яка з початком роботи біогазової станції поступатиме на станцію, буде ферментуватися і далі йти на поля вже у вигляді дигестату – ферментованого органічного добрива.

Бурти – це спеці­альні май­данчики, розміром 18 на 50 ме­трів, при виборі яких, до слова, враховується роза вітрів. Перед завезенням суміші, грунт встеляється не менше, як 10-сантиметровим шаром со­ломи, яка поглинатиме вологу і не даватиме суміші контактувати із грунтом. Максимальна місткість одного польового бурта – 2000 тонн. Санітарно-захисні зони – тобто, відстань від майдан­чиків до житлових забудов – не менше 500 метрів, як і вимагається законом. Також дотримання санітарно-захисних зон та прибережних захисних смуг при тимчасовому зберіганні суміші унеможливлює змивання її з опадами у відкриті водойми.

У польових буртах суміш затримується від кількох днів до півроку, поки буде внесена на поля розкидачами виробни­ків Pronar і Annaburger. За добу можливо внести добриво на площу 150 га. Саме в період внесення суміші розповсюджується її неприємний запах – нікуди від цього не дінешся, бо вся органіка має свій специфічний «аромат», який чути до тих пір поки не приореться трактором. А трактори ідуть відразу за розкидачами. Заминка може бути лише у випадку, якщо добриво вже розкидано, а трактор раптом зламався – ця проблема вирішується протягом кількох годин. Щоб і технологію не порушити, і причинити якнайменше дискомфорту людям, до яких долітає запах з полів.

Органіка – найкраща альтернатива

– Європейська практика показує, що всі переходять на органіку, – каже головний агроном ПрАТ «Зернопродукт МХП» Віктор Шевчук, – але в Україні дуже мало холдингів і навіть фермерів, які практикують внесення на поля органічного добрива. А ми це робимо, а ще займаємося меліорацією у вигляді внесення дефекату вапнякового борошна, вирощуємо сидерати. Ми хочемо орендувати і мати якісний грунт. Вносячи органічні добрива, ми на 60% від запланованої мінеральної системи живлення зменшуємо навантаження на землю від мінеральних солей – нітратів, фосфатів, дегідрофосфатів. Варто врахувати і той факт, що хімічна промисловість України не виробляє фосфорно-калійних добрив. Фосфорити й апатити, як сировина для виробництва цих добрив, знаходиться на території Російської федерації. Білорусія, яка пропонує нам свої добрива – теж на цій сировині. Тому шукаємо альтернативу. Вона – в органічній суміші, І це хороша альтернатива для всіх аграріїв. Хто зрозумів, їдуть до нас по добрива – з Одеської, Миколаївської областей постійно є бажаючі.

Хто бував навесні у Німеччині чи Швейцарії, за­туляти носа біля українських буртів не буде. Там у певний пе­ріод водночас «пахне» вся кра­їна, при цьому кожен її житель розуміє – так потрібно, бо лише так вирощуються натуральні екологічно чисті продукти. Єв­ропейці вже чітко усвідомлю­ють, що майбутнє – за органіч­ним землеробством. У нас це поняття ще лише прививаєть­ся. «Зернопродукт», як і загалом МХП – у технологіях першопроходець, тому в його бік летить чимало каміння. Від нерозуміння, від чиїхось політичних чи корисливих замовлень. Але, як говориться, караван рухається, незважаючи на перешкоди. А час показує результат і він вражає.

Якість ґрунту суттєво покращилася

Тур агрохімічного обстеження ґрунтів, який проводить агрономічна служба «Зернопродукту», свідчить про значне покращення ґрунтів, а, отже, перевагу технологій, які застосовує підприємство.

– По-перше збільшився вміст гумусу, – розповідає Віктор Шевчук, – в доступній формі – вміст азоту, фосфору калію. Грунт наситився мікроелементами, в ньому практично немає солей важких металів. Тур показав, що обрано найперспективніший шлях розвитку: органно-мінеральна система живлення рослин, яка була визнана найкращою ще в радянські часи і зараз є найкращою. Значно покращився мікробіологічний стан ґрунтів, їх активність. У нас багато піщаних ґрунтів, особливо у Тульчинському районі і навіть там бачимо якісні зміни.

Якщо землю не обробляти і взагалі не чіпати, тобто, нічим не погіршувати, то за сто років вміст гумусу підвищиться на 1%. На полях «Зернопродукту» більше, як половину цього показника досягнуто всього за п’ять років. У Клебані у 2009 році вміст гумусу становив 2%, у 2014-ому – 2, 78, в Заозерному за такий же період – відповідно 1, 16 і 1, 82, Щонайменше на дві-три десяті покращилися показники на кожному полі, куди вносилося органічне добриво. Загалом це величезні площі Оляницької, Іллінецької, Теплицької, Тульчинської, Чуківської і Чернівецької філій. Тут точно ніхто не говоритиме про виснаженість ґрунтів, а, значить, будуть врожаї, буде достаток.

Оксана Гайсин