До редакції звернулась постійна читачка Людмила Дудник, яка 20 років життя віддала роботі на кондитерській фабриці. Жінка, яка нещодавно отримала звання ветерана праці, вважає: через загострене відчуття справедливості стала неугодною і її звільнили. Натомість керівництво фабрики має зовсім іншу думку щодо даної ситуації.
– Я працювала підсобною на печах у цеху №4, де виготовляють цукерки, вафлі та трубочки. І так склалось, що з одним із операторів Сергієм дуже часто потрапляли в зміну. Але замість того, щоб сумлінно виконувати обов’язки, той проводив час у смартфоні. В результаті колегам доводилось робити ще й за нього, тож постійно відчувались паніка та напруження. Неодноразово я скаржилась майстрам на Сергія, але у відповідь чула виправдання, мовляв, відомо про ледачкуватого робітника, але що поробиш — кадрів і так бракує. Тому виганяти операторів не можна. Було образливо, адже коли брала на руки розрахунок, то за 15 днів мала премію 195% та 6600 гривень заробітної плати, а мій колега — 22 тисячі. У свою чергу, оператор Сергій за те, що я не мовчала, погрожував та вживав нецензурні слова. Зібрав на свою підтримку інших чоловіків, й вони стали на його бік. Казали, що як треба буде дати свідчення, то будуть на боці Сергія. Дійшло до того, що мене на розмову викликав начальник цеху та заявив, що для того, аби уникнути скандалів, переведе мене до іншого цеху. Так мене забрали на інший поверх, де за зміну з напарницею потрібно перекласти на піддони 17 тонн вантажу! Зі свого боку намагалась пояснити керівнику, що така робота більше підходить для чоловіків і негативно вплине на здоров’я, адже ще торік у мене діагностували проблеми з гінекологією, на що були надані відповідні довідки. Крім того, турбував біль у хребті. Натомість начальниця цеху відмовила та надала направлення у приватний центр до гінеколога, хоча два тижні тому ми пройшли медичний огляд. І додала, що яким би не був результат обстеження, все одно писатиму заяву на звільнення. Зрештою, за кілька днів мене викликали і сказали писати заяву за згодою сторін. Була змушена погодитись, бо розуміла, що зроблять все, аби мене вигнати. Але вже за статтею чи власним бажанням. 11 квітня я розрахувалась.
Після того, за словами жінки, вона стала на облік у центр зайнятості. Але за два місяці отримала близько 6500 гривень допомоги від держави.
– Звісно, цього було недостатньо, адже я матір трьох дітей, один після операції. Треба одягнути, нагодувати, ще й комуналку оплатити. Одним словом — вижити! Днями мені зателефонували мої колеги і порадили влаштуватись на тимчасові підробітки — пакувати новорічні подарунки. Тим паче людей бракувало. Доводилось залучати працівників цехів. Коли я звернулась до відділу кадрів, там відповіли, що брати не будуть, начебто вже всіх взяли. А якщо я хочу на роботу до них, лише з рекомендацією начальника цеху. Це неабияк здивувало, бо на такі роботи беруть недосвідчених та з вулиці, а тут такі жорсткі вимоги… Яким чином оператор, який всі зміни сидить у телефоні та погрожує, взагалі не отримав покарання, а я опинилась на вулиці?! Через вашу газету хочу достукатись до керівництва і все ж повернутись на роботу, якій віддала 20 років життя та здоров’я!
У відділі кадрів кондитерської фабрики, куди ми звернулись, усі звинувачення відкидають.
– Людмила Дудник пішла з роботи за власним бажанням, і ніхто її писати заяву не примушував. Вона вирішила, що не хоче працювати в обстановці, яка її не влаштовувала. Дійсно, вона приходила та хотіла повернутись. Але на пакування подарунків ми набрали вже 540 чоловік, які раніше у нас працювали на цій роботі, і вони оформили санітарні книжки. Крім того, у резерві вже є понад 50 бажаючих, в тому числі і пані Людмила. При цьому в даній ситуації ми не враховували її емоційність та конфліктність. Із таким трактуванням жінка не згодна і планує боротись далі.
Ми будемо слідкувати за розвитком подій.
Віталіна Володимирова
