Людмилу Щербаківську вже давно знають жителі Вінниччини як успішного політика, керівника партійної організації «Батьківщина» та депутатку обласної ради трьох скликань, яка завжди була опозиційною до влади!

Людмила Щербаківська була учасницею Революції гідності, неодноразово відвідувала воїнів у зоні АТО, підтримала активістів, які боролись за повернення пам’ятника Тарасу Шевченку. За силу характеру, принциповість та патріотичність її ненавидять та водночас бояться опоненти. А прості люди захоплюються та довіряють. Саме тому під час нашої розмови вона часто відповідає на телефонні дзвінки, бо прагне допомогти кожному, хто цього потребує. Люди уповноважили Людмилу Михайлівну захищати їх та представляти їхні інтереси у парламенті. Нині вона — кандидат-мажоритарник від партії «Батьківщина» в народні депутати по округу №14 — Жмеринський, Тиврівський, Барський та Літинський райони. Про бурхливу революційну діяльність, виборчу програму та родину вона розповіла нашому кореспонденту.

– Людмило Михайлівно, чому вирішили йти у народні депутати по мажоритарці?

– Багато хто каже, що я могла спокійно потрапити до Верховної Ради за списком. Так, Юлія Володимирівна кожному нашому голові запропонувала прохідну частину списку. Але взяла на себе відповідальність та вирішила, що потрібно допомагати партії, — каже Людмила Щербаківська. — Нехай ідуть нові та молоді обличчя за списком. Я маю підтримку у своїй рідній Вінниччині і вірю, що громада допоможе стати народним депутатом. Коли про своє рішення розповіла Юлії Тимошенко, вона подякувала і на з’їзді поставила мене іншим за приклад та, в разі потреби, заявила про свою підтримку. За весь період у політиці я постійно боролась зі старою системою, де все вирішували зв’язки та гроші. Але тепер країна інша. Прийшла нова ідеологія, нові люди, молодь, яка бачить все зовсім по-іншому, не знає, що таке Радянський Союз та «совдепія». А ще я не розумію ідеології олігархів, які переходять з партії у партію, вчора підтримували Порошенка, а сьогодні балотуються від діючого. Вірю, що з приходом нового президента та парламенту ми вийдемо на новий рівень, коли ми вже можемо змінювати та ламати ту прогнилу систему.

– Чому вирішили балотуватись по 14-му округу?

– Дуже добре, якщо кандидат балотується від того району, де проживає, адже він у темі проблем свого округу. Але народний депутат має підтримувати кожного українця, незалежно від його місця проживання. Я народилась на території 14 округу, там навчалась і тому балотуюсь. Родом  із села Слобода-Межирівська Жмеринського району. Там навчалась у початкових класах. Батько в мене був наймолодшим сільським головою, багато зробив для громади: дорогу, побудував школу, встановив пам’ятник загиблим солдатам. Мама вчителювала. Тато себе дуже добре зарекомендував, отримав підвищення. Його перевели до Жмеринки керівником управління торгівлі. Звісно, слідом за ним переїхала і наша дружна родина. Після дев’ятого класу я чітко знала, що піду стопами матері та буду працювати у школі.

Проте батько хотів мене бачити у торгівлі й навіть завіз до Вінниці у кооперативний технікум. Пригадую, що як тільки потрапила до приймальної комісії, відразу в сльози… Тоді тато зрозумів, що перечити не можна, і повіз до педагогічного училища в Бар. Маючи на руках похвальний лист за відмінне навчання, мені довелось здавати іспити, бо вже всіх із квотами набрали. Але отримані знання в школі я підтвердила, і чотири роки життя провела в Бару. Постійно підтримую зв’язок із однокурсниками — у липні маємо зібратись на 30-річний ювілей після закінчення училища. Щойно вони дізнались про мою участь у парламентських виборах, відразу висловили підтримку. Немає жодного району, де я як голова партійної організації та депутат обласної ради трьох скликань не бувала. Тиврівщину та Літинщину неодноразово відвідувала, спілкувалась із виборцями. В кожному селі мене знають, поважають та довіряють. Адже, будучи постійно опозиційною до влади, я не боялась на сесіях висловити те, що турбує людей. І хто б не звертався за матеріальною чи просто людською порадою — ніколи не відмовляла. Наприкінці червня у громадах Літина та Сутисок відбудуться вибори ОТГ, наші кандидати теж беруть у них участь, ми активно допомагаємо. У нас потужна співпраця із нашими місцевими депутатами.

– Які основні ідеї Ви прагнете втілити у життя в парламенті?

– У мене три вищих освіти, я кандидат наук з державного управління, але в душі педагог, адже близько 13 років працювала вчителем, очолювала Жмеринський навчально-виробничий комбінат. Для мене пріоритетними є зміни в освітянській галузі та соціальній політиці. Знаю, що вже третій рік через бюрократію не можуть відбудувати після пожежі школу у Кармалюковому Жмеринського району. Мрію про осучаснення змісту професійно-технічної освіти, яка повинна почати орієнтуватись на потреби роботодавців та економіки. Крім того, я обіймала посади помічника народного депутата, депутата обласної ради, першого заступника голови облради та заступника голови облдержадміністрації. Але завжди більшість не влаштовувала моя правда, опозиційність та загострене відчуття справедливості. Я була першою, хто закликав депутатів сісти за стіл перемовин, і запропонувала розподіляти бюджет рівно по всіх громадах, але голові ОДА це не сподобалась, бо набагато зручніше це робити одноосібно й, можливо, мати якісь привілеї.

У парламенті буду стояти на захисті інтересів вдів та дітей наших загиблих воїнів. Надалі буду піднімати питання збільшення прожиткового мінімуму. Мораторій на продаж землі. Це питання послідовно обстоюється депутатами «Батьківщини». У 2018 році, коли у парламенті «завис» проект нового Виборчого кодексу, де передбачались і відкриті виборчі списки, в Україні відбулись акції на підтримку нового виборчого законодавства. Вінницька обласна партійна організація «Батьківщина» підтримала цю громадську ініціативу — про вибори за відкритими списками і скасування ганебної мажоритарки. Юлія Тимошенко на президентські вибори пішла з «Новим економічним курсом» – програмою змін для України, створеною експертами і підтриманою виборцями. І я допомагатиму її втілити у життя. У документі передбачені і механізми підтримки молоді. А ще буде фінансова допомога при народженні першої дитини — 50 тис. грн., другої – 100 тис. грн., а після народження третьої та більше – 150 тис. грн.

– Знаю, що Ви вже вирішуєте проблеми свого округу і днями повернулись з Барського району, де триває облога елеватора фермерами.

– Мені зателефонували люди і запросили, бо я для них остання надія добитись правди. Відразу виїхала на місце та поспілкувалась із земляками. Це відкрите рейдерство. Є договори, що зерно має власників, і вони мають всі документи на його збереження. Але невідомо звідки з’явилась фірма, яка перекупила збіжжя. Фермери виграли всі суди й мають право вивезти свій урожай, але не роблять цього, бо їх залякують провадженнями. Це говорить про те, що є залишки тієї влади — той самий Генпрокурор, наші посадовці, які лобіюють чиїсь інтереси. Жителі Барського району передали мені звернення, яке вже у руках Юлії Тимошенко. При першій нагоді вона підніме це питання перед Президентом Володимиром Зеленським. Тому будемо допомагати.

– Майже у кожному своєму інтерв’ю Ви з теплотою згадуєте про батьків. Які мудрі настанови від них отримали?

– Мої батьки були разом ще зі школи й до останнього дня. Нещодавно батько пішов у вічність… Їхнє подружжя — приклад любові та взаємоповаги. У молодості тато чотири роки прослужив на підводному човні, де велике опромінювання. І коли він повернувся, мама півтора року не могла через те завагітніти. Але сталось диво, й коли батько почув, що буде дитина, від радості ніс маму на руках від залізничної станції до хати. Пригадую, як мама завжди зустрічала тата з роботи на подвір’ї, відчиняючи ворота. А тоді накривала стіл та завжди сиділа поряд. Цим сімейним цінностям навчила й мене. Пожиттєвий лозунг тата: «Роби людям добро. Бог все бачить та оцінить». Всі настанови тата я передаю своїм донькам та онучці.

Я націлена на перемогу, тому варіант програшу навіть не розглядала. Буду вдячна всім за підтримку і обіцяю, що завжди відстоюватиму інтереси громади. Слава Україні!

Віра Малафей