Тепер 37-річна Галина Урбанська із Клекотини Шаргородського району, яка у місцевій школі викладає біологію, потроху звикає до статусу багатодітної мами та вчиться розрізняти новонароджених донечок. Нашому виданню вона вперше розповіла про своїх малят.
– Старшій доньці Аліні вже 13 років, але скільки пам’ятаю, завжди мріяла, аби в неї були рідні братик чи сестричка. Навіть проскакувала думка про двійню, тоді б малечі точно не було сумно гратись та спілкуватись. Але з часом те все забулось, я вже не планувала народжувати. І хто б міг подумати, що на свято Миколая станеться диво і я завагітнію, — розповідає Галина Урбанська. — Хоч я і римо-католик, про те, що матиму не одну дитину, дізналась на православне Різдво, коли мене забрали до лікарні з кровотечею. Буквально за тиждень, на Старий Новий рік, мені приснився віщий сон. Ніби зайшла я до храму, до мене підходить священик і просить зробити послугу — вийти наперед та лягти на лаву обличчям до неба. Застелили білу тканину і на живіт поклали статуетку Ісуса, розвернуту обличчям до людей. Так, як зазвичай в лоні лежить дитина. Після того священик мені каже, що так маю пролежати до кінця служби і потім кожен з вірян має підійти та поцілувати Ісуса. Лиш тоді я зможу піднятись. Не повірите, але буквально в той же день у мене знову почалась кровотеча і в лікарні мені повідомили, що народжу трійню. Оскільки Ісус входить у пресвятішу Трійцю, то, можливо, цим сном мені і було сповіщено те, що матиму трійко діток.
Півтора місяця пробула у Шаргородській районній лікарні. Після того повернулась до школи і дотягнула до останнього дзвоника, поки всі школярі не здали іспити та контрольні. Взяла профвідпустку і з 12 липня планувала вийти у декретну відпустку. Але один день не дотягнула, відійшли води та почались перейми. Мене відправили до Вінниці.
Народжувала наша героїня на 30-му тижні вагітності у Вінницькій обласній клінічній лікарні імені Пирогова. Пологи пройшли добре, і за це жінка щиро вдячна акушеру-гінекологу Марії Боднарчук, яка проводила кесарів розтин, та всьому медичному персоналу.
— Мої дівчатка народились з різницею у хвилину. Старша із вагою 1350 грамів та зростом 41 сантиметр. Інші дві — 1650 грамів та зростом 42 сантиметри. Поки важко сказати, на кого схожі, але резус-фактор у них татів. Він вже жартує, що то його дівки. Щодо імен, то поки що визначаємось. Я хочу Арінку, чоловік — Настюшу, а старша донечка — Крістіну. Але це поки що попередньо, маємо час визначитись. Всі запитують у нас, чи не робили ми штучне запліднення, бо саме при ньому бувають трійні. Ні, вчитель біології завагітніла природним шляхом, — усміхається співрозмовниця. — Ми дуже щасливі, адже так мріяли про дівчаток. Дуже вдячні лікарям відділення патології вагітних за їхній професіоналізм та турботу.
За словами акушера-гінеколога ВОКЛ Марії Боднарчук, за весь час її роботи у лікарні це друга трійня, яку вона приймала. Для медика, яка цими вихідними святкуватиме ювілей, це найкращий подарунок.
— Перша трійня в мене була з Ямполя, там 17-річна пацієнтка народжувала самостійно. Поряд з нею знаходилась свекруха. Коли народилась третя дитинка, то жінка сильно здивувалась. Мовляв, на обстеженні їх готували до появи на світ двох діток. Ось такі бувають історії, — з усмішкою каже Марія Петрівна.
Поки що пані Галині та її дівчаткам доведеться ще довго пробути у лікарні, адже малята передчасно з’явились на світ і перебувають у відділенні інтенсивної терапії новонароджених під опікою завідуючої Тетяни Наліжитої та її колег.
Фото Сергія Хіміча
