Не бійтесь визнавати помилки…
Хоча б для себе, в думці, перед Богом.
Нас іноді заносить плин ріки,
а розуміння визріває згодом.

Усі ми помиляємось не раз,
але не кожен зважиться на сповідь…
Не можна вже, на жаль, вернути час,
але можливо виправити совість.
В моменти гніву,
злості чи страждань,
буває, сам себе не контролюєш,
і можна легко перетнути грань —
а потім все життя про це шкодуєш.

Не бійтесь слова «вибач» чи «прости».
Не так, насправді,
страшно оступитись.
Найгірше — коли спалюєш мости,
— у них вже мало шансів
відновитись…

А дні летять, їх змінюють роки.
І кожен сам вирішує, як жити…
Умійте визнавати помилки —
це дозволяє їх не повторити…

Ольга Сапріянчук-Маротчак