У кінці 2015 року, коли на Сході України в розпалі була війна, 23-річна вінничанка Ольга Бенда розлучилась з чоловіком, покинула роботу продавця й вирішила йти на фронт.
Її не спинило навіть те, що вдома залишався маленький син Дмитро. «Учебку» жінка проходила двічі — спочатку в 184-му навчальному центрі в Старичах Львівської області, де найцікавішим був курс молодого бійця. Пізніше вже в складі 72-ї окремої бригади. Оскільки в підрозділ Олю взяли кухарем, вона пройшла практику і на стаціонарній кухні, і на польовій. Коли поїхала в зону АТО, її головним обов’язком залишилось варити хлопцям їжу. Кожен день потрібно було нагодувати сімдесят голодних бійців! Найбільше хлопці любили плов.
Два роки тому наша землячка втратила ногу під Авдіївкою. Мінометний обстріл почався о шостій ранку.
– Перша міна рвонула біля стіни кімнати, де я спала. Мене жбурнуло до стелі, я втратила свідомість, а коли прийшла до тями, спробувала очистити очі від піску та глини, — пригадує Ольга. — За секунди прилетіла 122-міліметрова міна і з диким гуркотом розірвалася за півметра від мене. Шок, думка: «це кінець», сильний біль у нозі. Я закричала, почала кликати на допомогу. Далі було довготривале лікування та ампутація ноги.
Спочатку Ольга пересувалася в інвалідному візку. Але, отримавши свій перший протез, мужня військова почала тренуватися і танцювати. Коли стала краще почуватися, вийшла заміж, поїхала на війну як волонтер, влаштувалася на роботу у столичний військкомат діловодом. Наприкінці травня Оля була запрошена до Південно-Африканської Республіки на грандіозну презентацію соціального мультимедійного проекту «Переможці». Вінничанка під час екскурсій містами демонструвала юним африканцям свої «сталеві» ноги, бігала та показувала вправи бойового мистецтва, що викликало шквал захопливих оплесків. Також Оля та інші українські ветерани піднялися на висоту 1067 метрів на Столову Гору.
Весь цей час у нашої землячки було бажання займатись легкою атлетикою, адже це її улюблений вид спорту. Тиждень тому нашій землячці встановили новий протез для бігу, з яким вона активно розминається. Розробили його в інституті протезування. Деталі замовляли з Німеччини.
– Його особливість — це карбонова стопа, яка виконана у вигляді пружини й дозволяє при натисканні амортизувати, накопичувати енергію і під час поштовхів її віддавати, — каже ортопед Сергій Корнєєв. — Тут маленька площа носочка, немає п’ятки, немає опори. Тобто, щоб одягнути, побігати й потім зняти, далі одягти звичайний протез.
З новим протезом восени Ольга готується летіти в Сполучені Штати Америки, там відбудеться марафон морської піхоти.
– Я планую дійти до кінця, там 10 кілометрів приблизно. Треба готуватися, але сподіваюся, що пробіжу.
Віталіна Володимирова
