В минулому номері ми повідомляли, що Моївський цукрозавод п’ятий рік стоїть, роботи немає, село занепадає, молодь виїжджає, сім’ї розпадаються, будинки пустіють, люди залишаються без трудового стажу і без пенсії.

— Хіба це не злочин, що у багатющій країні люди злиденні? Скільки праці вклали у цукрозавод, скільки здоров’я! А тепер ледве існуємо, на хліб не маємо! — з гіркотою заявляли моївчани на зборах.

Анатолій Дідик, теперішній власник заводу, заснував ТОВ «Моївський цукор» і збирався запускати завод у 2019-му. Та об’єктивні причини не дозволили цього зробити…

— Я хочу, щоб завод працював, бо знаю, як він потрібен селу. Але ринок диктує свої умови. У 2017-му цукор коштував 18 грн./кг, нині оптова ціна 11, 6 грн./кг, а собівартість в межах 10-12 грн. Хіба можна працювати собі у збиток? — звернувся до людей Анатолій Дідик.

— Ми завжди підтримували Івана Мовчана! П’ять років тому моївчани тричі їздили автобусом у Вінницю за свій рахунок, щоб йому, тодішньому голові ОДА, допомогти. А тепер, у скрутну хвилину, чекаємо підтримки від досвідченого аграрія-цукровара Івана Мовчана! Тим більше, що сьогодні запустити виробництво цукру у Моївці набагато легше, ніж у 2014-му, — зауважила Світлана Миколаївна.

— Для цього потрібно вкласти близько 300 млн грн., планові збитки можуть становити 50-100 млн грн., це серйозний ризик. Зараз завод законсервований, різати його я не дам! А ось коли запрацює економіка в Україні — стане потрібним і Моївський цукрозавод! У Німеччині прогнозують, що цукор підніметься в ціні у 2020-му, його купуватимуть країни Азії та Африки. Треба почекати сприятливих умов! — закликав власник.

— Ні, треба щось пробувати зараз, дати поштовх людям і виробництву, можливо, перейти замість газу на пелети чи запровадити щось інше. Якщо нічого не робити, то й нічого не буде! — пропонував пан Сергій.

— У мене є три варіанти. Перший — кооперація для забезпечення заводу сировиною. Але чи будуть фермери сіяти 5000 га буряків, якщо вони малорентабельні, займають четверте місце після соняшнику, ріпаку і кукурудзи? Другий — постійно шукаю інвесторів, люди приїжджають, вивчають, вносять пропозиції. Поки що хороших пропозицій не було. Третій — шукаю партнерів, з якими ми разом могли б осилити запуск заводу. Я вірю, як тільки зміниться кон’юнктура ринку щодо виробництва цукру, відразу знайдуться і партнери, і інвестори, і виробники буряків! — запевнив Анатолій Дідик.

Зрозуміло, що попереду нелегкий шлях, втім, нотка оптимізму прозвучала. Розмова перейшла на конструктивний рівень.

— Люди самовіддано боролись за завод, зберегли його і готові хоч сьогодні стати до роботи. Перспектива у Моївки є! У нас дуже гарні ґрунти, одні з кращих чорноземів не тільки у Вінницькій області, але й в Україні. Ініціативна група готує листи до Кабінету міністрів, до Президента України з вимогою підтримати Моївський цукрозавод, не допустити його знищення, допомогти у пошуках інвесторів. Сподіваємось, що після розголосу і звернень громади влада прислухається. Моївчани з нетерпінням чекають заводського гудка! — сказав сільський голова Олександр Вівдич.

P.S. Моївський цукрозавод збудував Вацлав Маньковський у 1848 році. Примітивне виробництво — котли, дрова, буряки — поставили прямо у лісі, ближче до палива, виробляли до 45 пудів цукру на добу. Навколо будувалась Моївка… У 1893-му виробляли 220 цнт, а модернізація 1912-го збільшила цю цифру до 720 цнт цукру на добу. Моївка дуже гарна, тут є старовинні будинки з високими дахами, з великими вікнами, добротна бруківка, графський парк, ставок, а в центрі — гігантський завод як своєрідне серце села. Один з кращих на Вінниччині Моївський цукрозавод при СРСР оновлювався, у 1953-му виробляв 1300 цнт, у 1972-му – 1892 цнт цукру на добу. Держава охороняла його як пам’ятку архітектури та історії місцевого значення. Але у 2000-му цукрозавод став ЗАТ «Вінницьке переробне підприємство», і його кілька разів перепродали… Вадим Фірко, виконавчий директор ТОВ «Моївський цукор», повідомив, що нині Моївський цукрозавод займає 75 га, це сучасне підприємство з механізацією техпроцесів, з контролем по моніторах. Вихід до 450 т цукру на добу з мінімальними затратами енергоресурсів. Зона бурякосіяння у 8-ми районах на площі 5500 га, переробка буряків до 250 тис. тонн на рік, тривалість виробництва 60-85 діб. Обладнання поставлене на консервацію, основні вузли почищені, відремонтовані, змащені і пофарбовані. Працює охорона, територія доглянута. Товариство надає соціальну допомогу жителям села.