– Ми стурбовані словами в.о. міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун, яка сказала: »Диспансери радіаційного захисту не потрібні, на Заході їх немає. Хто такі чорнобильці? Звичайні хворі!» — заявив у редакції Микола Бойчук, представник чорнобильської громадськості Вінниччини. — Категорично не погоджуємось! Ми рятували людство від планетарної катастрофи і втратили здоров’я у боротьбі з атомним лихом! А сьогодні не можемо отримати у повному обсязі обіцяне раніше лікування. Тому що влада не виконує ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», згортає програми, наприклад, закриває Центр радіаційного захисту на Чернігівщині, лабораторне обладнання передає у приватні руки. Чорнобильська трагедія далека від завершення, і диспансери потрібні нам, як кров і життя!

Вінницький обласний спеціалізований клінічний диспансер радіаційного захисту населення створений у 1996 році, — один серед восьми подібних закладів в Україні.

– Всього у нашій області на обліку 71270 постраждалих від аварії на ЧАЕС, — повідомив Василь Даценко, головний лікар диспансеру. — Щороку у диспансері стаціонарно лікуються 3000 чорнобильців, з них половина — ліквідатори, решта — евакуйовані, переселенці, жителі забруднених територій у м. Ладижині, Тульчинському та ін. районах.

– Чорнобильський диспансер — це колишній «лечсанупр», де оздоровлювались працівники обкомів-міськкомів-райкомів КПРС, керівники вищого рівня, члени їхніх сімей. Вони лікуються тут зараз?

– Ні! Ми підпорядковуємось облраді, і за її рішенням ті, хто раніше лікувався у «лечсанупрі», переведені до медзакладів за місцем проживання. Але, згідно із статутом, маємо право лікувати до 20% не чорнобильців. Правда, у нас ця цифра не перевищує 12%. Не погоджуюсь із неетичними словами пані Супрун: на Заході немає Чорнобиля, це лише наша українська біда. Навіть японці більше нас розуміють — після бомбардування Хіросіми, Нагасакі і вибуху на Фукусімі!

Хочу зазначити, що диспансер за державною програмою співпрацює з кардіоцентром (стентування, коронарографія), з лікарнею ім. Пирогова (заміна кришталиків очей, ендопротезування) і обласним онкодиспансером (хіміотерапія). Втім, фінансування програми зменшується, в минулому році було 2,7 млн грн., а в цьому — 2, 529 млн грн. На зубне протезування — всього 25 тис. грн. Вінничани-чорнобильці вмирають! За даними медстатистики, у 1 півріччі 2018-го померло 735 осіб, а за цей же період цього року — 754. На жаль, у державній програмі не закладено надання дороговартісної термінової меддопомоги!

– Як можна повернути кошти, витрачені на термінове лікування чорнобильців?

– Треба зібрати всі чеки, квитанції і передати в ГО «Союз Чорнобиль України». Вони, в свою чергу, передають їх до Мінсоцполітики. Міністерство повертає, правда, не всі кошти, але левову частину.

– Чи можливо організувати прийом сімейних лікарів у диспансері, щоб лікувались не тільки чорнобильці, але й члени їхніх сімей?

– Це питання повинно вирішуватись на урядовому рівні. Сьогодні ні дружини, ні вдови чорнобильців не мають пільг, не лікуються безкоштовно. Чорнобильці області звертались до Президента, Прем’єр-міністра, до пані Супрун, але відповіді не отримали.

– Ліквідатори відзначають, що рентгенапарат, діагностичне обладнання у диспансері вже застарілі…

– П’ять губернаторів Вінниччини протягом 25 років обіцяли оновити рентгенапарат. І ніхто цього не зробив! З рентгеном працюємо обережно, він у нас хоч і старенький, але якісний.

– Зачасту для інвалідів-чорнобильців не вистачає безкоштовних ліків…

– Ми користуємось Національним переліком медпрепаратів, затверджених Кабміном для всього населення України, а не окремо для чорнобильців. Закупити додаткові ліки можемо тільки тоді, коли забезпечимо пацієнтів всіма препаратами згідно з переліком.

– Яким ви бачите майбутнє чорнобильського диспансеру у Вінниці?

– Думаю, що багатьом із можновладців цей медзаклад як кістка в горлі! Відчувається тиск з боку влади і бажання «схавати» його, як бутерброд на сніданок. Дуже вже ласий шматочок! — гірко пожартував Микола Бойчук, відповідаючи на це запитання. — Ми вимагаємо від Президента України, від високопосадовців втрутитись у ганебну ситуацію щодо закриття радіаційних диспансерів. Будемо їх відстоювати усією чорнобильською громадою, у серпні звернемось до Вінницької облради. Ми заробили право на нормальну медицину! Ліквідатори не можуть чекати, коли ті, хто 33 роки тому обіцяв дбати за рятівників України, спроможуться виконати обіцяне.