– У 1982-му я проводила комсомольський вечір, там і познайомилась з майбутнім чоловіком. Він був веселий, розкутий…

Коли йшла додому, наздогнав мене і каже: «Ось так душмани нападають на ворога». Відповіла: «Поганий з тебе «душман». А ще сказала, що завтра у мене день народження, а я нічого не встигла приготувати.

Наступного дня він прийшов до мене на роботу з двома шоколадками та пляшкою лимонаду. На третій день знайомства розповів, що щойно вийшов з тюрми. Що в нього немає навіть паспорта, лише довідка про звільнення. Я запропонувала припинити зустрічі. Але він був наполегливий, повіз мене знайомитись з батьками. Я вирішила допомогти, я ж комсомолка! Бачила, що він роботящий, добрий, прекрасно з людьми спілкувався, — згадувала пані Лідія, яка 9 років свого життя провела у домашньому насильстві.

– Дехто вважає, що правильною поведінкою жінка може змінити будь-якого чоловіка. Що ви про це думаєте?

– Жінка має, в першу чергу, себе полюбити. Жінок ловлять «на жалість». Він нещасний, йому потрібна допомога, він так старається. А він ніяк не старається, сховався у неї за спиною і паразитує. Жінкам треба піднімати самооцінку! Тоді мене підкупило, що він не вживав алкоголю. Та я не знала, що він був наркоманом-початківцем. Пізніше наркотики стали його головною пристрастю, ще й алкоголь додався.

Перший раз він мене ударив, коли ми везли дітей, і візочок з донечкою перевернувся у його руках. Я підняла малу і… отримала важкого ляпаса. За те, що я завадила йому самому підняти дитину! Вдарив і пішов. А я стою с двома візками… Треба було і на поріг його не пускати. А я доганяла…

Потім він просив вибачення, казав: «Ну, ти ж сама винна». Я завжди була винна! Якщо він коловся, то лиш тому, що я не так подивилась, не те сказала… Це капкан! З цього моменту почався кошмар на 9 наступних років.

– На що б ви радили звернути увагу жінкам, які зустрічаються з чоловіком і думають про шлюб?

– Якщо обранець намагається применшити вашу значимість – це поганий знак. Так було у мене. Він дорікав мені за все, я постійно відчувала вину. Працювала і заробляла, а чоловік сидів вдома і твердив, що він бідний-нещасний. П’яного його побили, то він на емоціях розгромив всю мою квартиру. Я брала з собою продукти на роботу, бо він їх розносив по друзях. Я постійно думала про нього, а не про себе чи про дітей. Це і було насильство!

– Що допомогло вам вийти з ситуації домашнього насильства?

– Думка про дітей, про їхнє майбутнє. Коли чоловік знову сів за грати, то надсилав мені величезні списки речей і продуктів. Його не хвилювало, як ми житимемо з дітьми, він думав лише про себе. Врешті, я з ним розлучилась.

– Що б ви порадили тим жінкам, які зараз терплять домашнє насильство?

– Моя донька сказала: «Не можна терпіти ні одного дня насилля». І я їй вірю! Поведінка чоловіка спотворила нашого сина. Подорослішавши, він почав маніпулювати мною. Я припинила з ним спілкуватись.

Не думайте, що зможете когось виправити. Якщо людина цього сама не хоче, то ваше терпіння, любов, праця — марні! Багато жінок вірили, що зможуть вплинути на чоловіка, що «зі мною буде по-іншому», бо мого кохання нам вистачить на нас, на дітей та онуків. А в результаті — нещасна доля!

Ще раджу змінювати своє оточення. Жінці варто більше спілкуватись з тими, в кого «все добре». Я розпочинала з віруючих людей. Віра — велика сила! Допомогли мені і громадські організації, де я знайшла кваліфіковану пораду. Тепер мені 59 років, я займаюсь громадською роботою, мандрую, беру участь у тренінгах, конференціях.

Нагадуємо телефон безкоштовної «гарячої лінії» для постраждалих від домашнього насильства — 0800 75 04 75. Вона діє за підтримки Департаменту соціальної і молодіжної політики Вінницької ОДА.