У нашій родині дуже поширений тост-билина, його каже завжди чоловік – голова родини.
Ось його зміст.
У багатодітній родині доживав віка старенький батько. Дружина все пиляла сина – для чого нам зайвий рот. Дітей немає чим годувати. Влаштуй його кудись чи вивези в ліс – знайди там хатинку – нехай доживає…
Послухав син поради – почав із дерева витісувати батькові ложку та кружку. Щоб було чим їсти..
Коли витесав – змовились із дружиною, посадили батька на сани та й вивезли у ліс.
Приїхав син – веселий, зняв тягар із плечей. Жінці догодив…
Коли це бачить – а син сидить у куточку і так зосереджено щось майструє. Придивився батько – а син витісує таку ж ложку, яку він батькові витесав.
– А це для чого ти, синку? – запитав здивовано.
– Як для чого — для тебе, батьку. Бо ж коли ти зістаришся, я ж маю тобі так само дати ложку, як ти дідові, і вивезти тебе…
Розплакався батько, зрозумів свою помилку – чому так син робить, бо ж він показав приклад. Запровадив у сім’ї «традицію», яка йому ж і повернеться. Тому кожному, хто хоче здати кудись чи пристроїти своїх стареньких батьків чи дідусів та бабусь, варто пам’ятати – завтра так само можуть вчинити із вами ваші внуки чи діти. Вони вже ніколи не будуть такими молодими, як ВИ. А ВИ обов’язково станете такими старими та безпомічними, як вони.
Тетяна КВАСЮК
