У 988-му Київська Русь прийняла православ’я з рук Константинопольського патріархату. Тоді Володимир Великий хрестив Русь! Константинополь виступив як Церква-Матір, взявши Київську митрополію у свою юрисдикцію, де вона і перебувала близько 700 років, до травня 1686 року. Майже усіх київських митрополитів присилали із Константинополя.
Коли після Переяславської ради 1654 року Лівобережна Україна відійшла до Московської держави, то Московському патріархату, чинному лише з 1589 року, стало цікаво заволодіти Київською митрополією, яка щодо Московської церкви тоді виступала як Церква-Мати.
Правда, перехід затримався на кілька десятиліть – до 1685 року. Тоді лівобережний гетьман Іван Самойлович був великим прихильником поєднання Московського патріархату і Київської митрополії. Самойлович близько зійшовся з тогочасним Московським патріархом Іоакимом Савєловим. У 1682 році, коли Самойлович одружувався, то вінчався він у московського патріарха, нехтуючи українським духовенством. Історики вважають, що це і зіграло фатальну роль. Самойлович вирішив вивести Київську метрополію з-під опіки Константинополя – бо нібито небезпечно й далеко їхати до Константинополя через татарські степи, а краще й безпечніше їздити до Москви.
Як же українські митрополити і весь клір реагували на цю ситуацію? Кожен крок гетьмана Івана Самойловича до омріяного з’єднання з Московським патріархатом і відокремлення від Константинопольського зустрічав глухий протест від митрополитів, єпископів, архімандритів, гетьманів, козаків і посполитства. Всі виказували свою незгоду. Але Самойлович вперто долав усі незадоволення і досягнув мети!
У 1686 році Самойлович із царівною Софією, регентшею царського престолу, і Московським патріархом відправляють грамоти й спільне посольство до Константинополя. І там за 200 червінців і три сорока соболів (120 штук соболиних шкурок) Самойлович перевів Київську митрополію у тимчасову юрисдикцію Московського патріархату. Тоді освіченим українським клірикам пропонувалась дуже швидкі кар’єри, гроші, кафедри… Українці у XVIII столітті посіли чимало вищих церковних посад, особливо єпископських кафедр – рахунок ішов на сотні, а може, навіть на тисячі.
Далі Петро І патріархат у Росії скасував, і до 1917 року церквою керував Святійший Синод. 100 років тому знову постало питання про автокефалію української церкви. Його порушували і за Центральної Ради, і за гетьмана Скоропадського. Гетьману Скоропадському як главі держави дістався тяжкий спадок. У 1918-му вбили митрополита Володимира Богоявленського, і у Києві таємно обрали митрополитом відомого українофоба й україножера, як його називали, архієпископа Харківського Антонія Храповицького.
Разом з тим у 1918-му існувала Всеукраїнська православна церковна рада. Туди входили протоієрей Василь Липківський, виходець із Липовецького району Вінницької області, військовий капелан Олександр Магрич та група людей, які автокефалію вважали необхідним кроком.
«Єдиний спосіб відновити в нашім народі силу свого рідного вільного життя, любов до своєї отчизни України — це згадати своїх предків, увійти з ними в духовне єднання, раз назавжди твердо і якісно зрозуміти, чиї ми діти». Ці слова-заповіт належать Першому Митрополиту Української автокефальної православної церкви у 1921-1927 роках Василю Липківському, цьому, за визначенням академіка А. Кримського, «апостолу українського релігійно-національного відродження». У 1919–1927 роках Липківський — настоятель Софії Київської. У 1937-му він був заарештований і страчений.
Впродовж ХХ століття на всі звернення і з України, і з української діаспори Константинополь жодного разу не відповів. Тільки у 2018-му нарешті була надана автокефалія Православній Церкві України. Синод Вселенського патріархату 11 жовтня 2018-го року скасував юрисдикцію Російської церкви над українським єпископатом, яка була надана тимчасово.
— Рішенням Синоду від 11 жовтня скасовано акт 1686 року. З канонічної точки зору це означає, що сьогодні в Україні церкви Московського патріархату більше не існує, — наголосив Іов, архієрей Константинопольської церкви, представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді церков.
…Радянська влада жорстко винищила всі церкви. Тільки після війни, з 1948 року, почала правити російська церква під суворим ковпаком КДБ.
І ось історичний момент настав. У 2018 році Вселенський патріарх Варфоломій відмінив рішення про тимчасове підпорядкування Київського патріархату Московському. І дав можливість створити єдину церкву в Україні. На Синод пішли всі конфесії, крім УПЦ Московського патріархату. Згідно зі Статутом Російської православної церкви УПЦ — це її структурна одиниця, яка функціонує в межах Російської православної церкви. Верховна Рада України прийняла закон, за яким УПЦ має перейменуватись у Російську церкву. Це рішення викликало великий супротив. З того часу в Україні пішов розкол, і УПЦ МП не визнає ні рішення Вселенського патріархату, ні ПЦУ…
