Всіяне чудернацькими квітами товсте стебло іноді виганяється висотою до півтора метра! Юка тепер прикрашає не тільки приватні квітники, а й пафосні клумби біля районних установ.

А колись її можна було побачити хіба що у ботанічних садах Кавказу та Криму. Бо рослина ця родом з Центральної Америки і, зрозуміло, найбільше полюбляє тамтешній клімат та кам’янистий грунт. Але оскільки клімат на планеті змінюється, у наших широтах розквітають тропічні квіти.

У Мурованих Курилівцях до юки спочатку ставилися скептично. Мовляв, тут же не тропіки. До першого морозу хіба що доживе… Але виявилося, що ця рослина не тільки чудово переносить температуру -15 градусів, а й взимку дивує усіх темно-зеленим цупким листям. Ось з цього твердого листя, виявляється, отримують міцне технічне волокно, з якого виробляють мотузки, щітки, рибальські знаряддя. З квіток юки слонової місцеві жителі десь на Карібах готують салат. А з інших видів створюють живі огорожі. І якщо суцвіття юки не зрізати на зиму, то воно прикрашатиме сад до весни. Рослина дуже любить сонце і суглинки. Пересаджувати не потрібно, вона добре переносить зиму. Хіба що у період дуже сильних морозів варто прикрити листям. А для того, аби вона довго радувала своїм екзотичним цвітінням, садоводи радять підгодовувати її калійними добривами або ж звичайною золою (на відро води — склянка золи).

До речі, перші джинси були зроблені саме з юки, а не з бавовни. І нині найбільш якісні джинси виробляють з ниток, що містять бодай кілька відсотків волокон з листя юки.

Ілона ВАЛЬТЕР