З цієї нагоди з Вінниці спеціально привезли ікону святителя Миколая з часткою його святих мощей. Все відбувалося, як завжди, на подвір’ї, під зачиненими дверима храму. І, схоже, до такої ситуації у Пеньківці вже звикли. Після святкової Літургії селяни і не думали розходитися. Бо у цей день вирішили повінчатися відразу дві молоді пари: Олена та Віталій, учасник АТО, і Надія, дівчина з особливими потребами, й Дмитро. Це перше вінчання у громаді після приєднання до Православної Церкви України. Багато щирих і правильних слів було сказано молодятам. Односельці вітали їх від усієї душі.

Та навіть незважаючи на таку урочистість моменту, прихильники Московського патріархату не допустили людей до храму, і вінчання відбулося у парафіяльній трапезні. Але у дуже душевній і родинній атмосфері, адже у громаді «народилися» дві нові родини.

А після вінчання віряни Пеньківки урочисто встановили біля своєї церкви державний прапор України. Цю гарну традицію, започатковану Вінницьким кафедральним Спасо-Преображенським собором, у Пеньківці зустріли схвально. До флагштоку прапор несли найменші парафіяни – діти, одягнені у святкові вишиванки. Отець Софроній прочитав молитву на освячення прапора, після чого щойно повінчаний учасник бойових дій Віталій під спів духовного гімну України «Боже великий єдиний» підняв прапор на флагшток. І вже згодом, теж традиційно, для наймолодших парафіян у Пеньківці влаштували солодке частування.

Тим часом у храмі теж відбувалося богослужіння. Але прихильники Московського патріархату тільки через вікна храму спостерігали за гарними подіями, котрі об’єднали селян.

Варто нагадати, що боротьба за храм у Пеньківці триває ще з початку року. Чого тільки не було під його стінами! І словесні суперечки, і заїжджі «спортсмени», і купа звернень про спільне користування, на жодну з котрих офіційної відповіді так і не надійшло. Тим часом громада не втрачає надії, що порозуміння буде знайдене.