– Уличі – одне із найзагадковіших літописних племен давньоруських часів. Воно привертало увагу істориків починаючи з 19 століття. Але ряд ключових питань (етнічне походження, поява етноніму «уличі», навіть локалізація племені) залишаються дискусійними. Початок археологічних досліджень старожитностей уличів розпочався у другій половині минулого століття, – розповіла завідуюча сектором археології Вінницького обласного краєзнавчого музею Ольга Грабовська. – На Вінниччині цю тему активно розробляв доцент Вінницького педагогічного інституту ім. М. Островського Павло Хавлюк. Основа зібраної ним колекції сьогодні зберігається у фондах нашого музею. Але значна частина наукової спадщини вченого потребує переосмислення і додаткових досліджень. Це одне із завдань нашої експедиції. Але основною метою є створення археологічної карти ареалу існування племені.

Експедиція «Уличі» поводиться в рамках проекту «Уличі. Археологічна карта», що реалізується Інститутом Археології НАН України та краєзнавчим музеєм. Перші польові дослідження ми провели ще наприкінці 2018 року. Розраховуємо продовжувати дослідження до 2023 року.

Нам було відомо про існування на території Вінницького, Калинівського та Немирівського районів ряду археологічних об’єктів, зокрема й давньоруських городищ, що не перебувають на державному обліку. Тож було вирішено обстежити, в першу чергу, їх та підготувати матеріали для розробки облікової документації. Це городища поблизу сіл Гущенців та Глинська Калинівського району та смт Вороновиці, – продовжує Ольга Грабовська. – Під час досліджень ми не робили розкопки. Ми робили топографічну зйомку, низько висотну аерофотозйомку, збір підйомного матеріалу тощо. Проводилося й шурфування, тобто закладалися невеликі за площею розкопи, основною метою яких було визначення хронології та культурної приналежності пам’яткок. На городищі біля Вороновиці шурф натрапив на залишки гончарного горну 17-18 століття. Серед знахідок з цього об’єкту є цілі посудини (горщики, миска, покришка). Допомогли й місцеві краєзнавці. Так мешканець села Грушківців Василь Мороз навіть люб’язно передав до фондів музею свої знахідки: крем’яні знаряддя доби енеоліту та чудово збережене вістря списа, що попередньо датоване 10–12 століття.

Нині ми опрацьовуємо отримані матеріали. Вже у вересні цього року плануємо продовжити польові дослідження. Тоді вже можна буде підбити якійсь підсумки. У наших намірах й виставка за результатами роботи. Але це, певно вже плани на наступний рік.