19-го серпня, на Преображення Господнє, відоме в народі свято Спаса, святкує сьогодні своє храмове свято.
На годиннику лише 7-ма ранку, а собор уже набитий вірянами. Йде вранішня служба, яка розпочалась о 6 год. 30 хв.
І вже о 8 год. ранку розпочалось перше освячення спасівських кошиків. Незважаючи на ранковий час, до собору прийшли тисячі вірян.
– Це лише перша служба. І так буде цілий день. Сьогодні буде 3 служби. Освятимо всім їхні кошики. Бо ми не ділимо парафіян на наших і ненаших. Православна Церква одна, і вона Вселенська. А ми ПЦУ – повноправна Помісна Церква України – одна із 15 рівних її пелюсток.
Сьогодні і завжди молимось, щоб об’єднатись із усіма нашими братами, кого сьогодні вороги нашої держави налаштовують проти.
Чекаємо, як і щонеділі та на свята, черговий «десант» Московського патріархату під нашими стінами.
Ми вже місяці захищали наш собор – захищатимемо роки і століття. Бо хто б чого не хотів, які б ЦУ спецслужб ворожої держави не виконував, але Помісна Церква України визнана світом, вона є і буде. І ми, віруючі, захищатимемо її, — кажуть парафіяни.
Хіба можна віддати те, що заполонило душу? Ось я зараз стою у вишиванці, яку ще подарувала бабуся, чую рідною мовою молитву, її слова розумію, вони проймають кожну клітинку, бачу поряд таких же братів та сестер у Христі, ми всі розуміємо, чого ми тут. Разом молимось за державу нашу, воїнство, наше місто і кожне село і місто України, за кожного із нас і вас. Вслухаємось у кожне слово священиків собору і безмежно поважаємо їх разом із владикою Симеоном. Бо знаємо, що їм із матушками та сім’ями довелось і ще доведеться пройти. Здогадуємось, скільки пропонували, щоб не йшли або зараз залишили ПЦУ. Але вони стоять і будуть стояти, як і ми. І вистоїмо!. Бо колесо історії запущене. І ми гордимося, що після благословення Вселенського Патріарха Варфоломія залишились парафіянами цього собору.
– А ми парафіянами Спасо-Преображенського кафедрального собору стали вже після проголошення ПЦУ. На жаль, наш батюшка із частиною парафіян церкви, яку разом будували, хоча казали, що дуже люблять Україну – залишились у Московському патріархаті. Якщо чесно, то нас у собор ПЦУ перейшло із храму чимало. Як і з інших 32 храмів МП Вінниці. Але поступились поки що тихо і мирно. Віримо і молимось, щоб полуда «московської пропаганди» зійшла із їхніх очей і душ. Бо Бог об’єднує. А роз’єднує знаєте хто. Ми споглядаємо ворожість вчорашніх наших братів і сестер по вірі, їхнє примітивне зомбування, навіть бачимо їх тут, біля собору, тих, із ким ходили в одну церкву – скоріше, не віруючих, а комерсантів, бо одна активістка цієї парафії там в лавці торгує, у іншої чоловік має церковний бізнес. Це говорить про те, що так званий залежний і комерційний актив централізовано організовують і залучають до ось цих провокативних походів. Мало їм 32 церков? Ще і на собор зазіхають? Але ми пробачаємо всім і молимось, щоб наставив усіх. Віримо, що колись наші діти, онуки, правнуки ходитимуть в одну – Богом дану нам Помісну Церкву України.
Це один із найстаріших соборів України. Він дихає історією. Тут сповідувалось і причащалось, відвідувало службу чимало перших осіб держави – зокрема за Петлюри, коли Вінниця була столицею України.
Свято-Преображенський кафедральний собор, початково костел домініканців, є національною пам’яткою архітектури. У 1817 році царська влада закрила домініканський монастир і передала приміщення православним.
У колишньому костьолі був влаштований Преображенській собор, освячений у 1833 р. на свято Благовіщення.
У 1847 р. собор відвідав цар Микола І із синами Олександром і Миколою.
У 1916 році Микола II — останній російський імператор.
У Преображенському соборі хрестили Михайла Коцюбинського, тут же він брав шлюб. Хрестив сина Юрія, який, за парадоксом історії, став більшовицьким катом українського народу.
Наприкінці квітня 1920 р. Вінниця утретє стала столицею УНР. Тоді Симон Петлюра прибув у собор. А вже 16 травня – керівник Польщі Юзеф Пілсудський.
Під час недовготривалої незалежності України собор відвідав перший митрополит проголошеної тоді Автокефальної церкви України, настоятель київської Софії Василь Липківський, наш земляк. Історики стверджують, що саме тоді всі православні церкви Вінниці, в тому числі і собор, стали автокефальними. І саме за це 28 священиків Вінниччини були розстріляні більшовиками. Тепер вони визнані святими великомучениками і їхня ікона висить у Преображенському соборі.
У 1922 році собор пограбували. Його двічі закривали, перетворюючи на склад гуми та спортзал.
У 1990 році приміщення передали православній церкві — за умови почекати, поки міська влада знайде нове приміщення для органа. Але вірні церкви під проводом тодішнього вінницького митрополита Агафангела (нині митрополит Одеський УПЦ МП) демонтували орган і викинули на бруківку. Зараз орган перебуває навпроти — у католицькому костьолі.
У грудні 2018 року громада та парафіяни собору ухвалили рішення про перехід з УПЦ МП під юрисдикцію нової Православної Церкви України.
