Олександр Глушак народився 10 серпня 1924 року на Харківщині. У 1940-му вступив на навчання до Харківського інституту фізкультури. А тут війна… Олександр воював, був поранений, нагороджений орденами «Вітчизняної війни» І і II ступенів, «Знак Пошани», «За мужність» та іншими нагородами.
У 1945-му військовий старшина, лижник та атлет Олександр Глушак продовжує перерване війною навчання в інституті. Отримав направлення до Вінниці, де був зарахований на посаду старшого викладача кафедри фізичного виховання Вінницького педінституту. У 1956-му, після заснування факультету фізичного виховання педінституту, Олександр Глушак став його першим деканом. І пропрацював на цій посаді до 1977-го, захистив кандидатську дисертацію, отримав звання доцента.
За цей час для держави було підготовлено близько 10 тис. вчителів фізкультури, розбудовувалась матеріально-спортивна база педінституту. Серед його випускників — видатні спортсмени, чемпіони і призери Олімпійських ігор, чемпіонатів світу і Європи, заслужені тренери СРСР та України, наукові діячі, керівники спортивних організацій, державні діячі, народні депутати. Багато з них отримали державні нагороди.
Із 1978-го Олександр Глушак ще 35 років продовжував працювати на посаді доцента кафедри спортивних ігор, навчаючи молодь, передаючи досвід колегам. Він займався громадською діяльністю, підготував навчальні посібники і книги.
Вінничанин Олександр Глушак — людина-легенда! В усі часи його досягнення визнавали всі керівники Вінниччини і України. Нині він стипендіат Президентської стипендії 2019-2020 років. Його сумлінна праця відзначена знаком «Відмінник фізичної культури і спорту СРСР», Почесною грамотою Верховної Ради України, званням «Відмінник народної освіти», медаллю «Спортивна звитяга». Нагороджений багатьма грамотами обласної ради, облдержадміністрації, міської ради, спортивних організацій області і міста. Олександр Глушак — засновник обласної ради ветеранів та її голова у 1988-2009 роках.
Із 95-річчям Олександра Глушака щиро вітали друзі-ветерани, спортсмени, представники влади. Бажали, щоб його велике серце ще довго билось у грудях і не згасала любов до людей!
З приємністю згадую наші контакти та співпрацю. Бажаю Олександру Олексійовичу доброго здоров”я та щасливого життя.
Павло Білоус, Університет Яна Кохановського, Кельце, Польща