У Теплику був подібний заклад і називався він «Музей історії селянства Тепличчини». Але, як це часто буває, через нездатність або через небажання щось зробити музею не стало. Влада району кілька разів обіцяла відремонтувати відведене для нього приміщення в Розкошівці, але щось у них не зрослося, не було чи то совісті, чи то грошей – піди розберися. Ось тому ми так хвилюємось за цей сільський музей.

Бо виникли закономірні питання про нинішній і майбутній статус музею і його розміщення в майбутньому. Поки музей є власністю творця. Будівля знаходиться в центрі села, що дозволяє легко знаходити його. Перенесення музею в будівлю колишнього дитсадка на околиці, на думку Володимира Олексійовича, може ускладнити його пошуки. До того ж, численні спроби вирішити питання про передачу його у власність місцевої громади результату не мали. Багато разів приїжджали у село чиновники, ввічливо обіцяли, але нічого не робили.

Володимир Олексійович — людина абсолютно безкорислива. Все своє життя разом з дружиною Валентиною Станіславівною він віддав лікуванню дітей. Мало хто знає, що ця сімейна пара приймала хворих дітей у себе вдома навіть вночі. Жодного разу вони нікому не відмовили в допомозі.

Історією лікар теж зайнявся не для слави, а для того, щоб написати мирну і воєнну історію села, щоб залишити підростаючому поколінню пам’ять про відомих односельчан. Дуже хочеться, щоб задумане цією небайдужою людиною збулося.

Анатолій Сумішевський