Про один невідомий повітряний бій згадує старший бортовий авіаційний технік-інструктор нашої авіатранспортної бригади капітан Павло Пюро. Тоді наших пілотів врятувала лише власна майстерність…

– Наш літак виконував завдання над районом ведення бойових дій. А вже у небі над Харківщиною екіпаж помітив пуск керованої ракети класу «повітря-повітря»… Ми здійснили протиракетний маневр. На гранично малій висоті у 30 метрів пішли на аеродром у Чугуєві. Виявилося, що це залетів російський винищувач, порушивши повітряний кордон України. Залетів на гранично малій висоті, аби не потрапити у зону дії наших засобів протиповітряної оборони. Саме над українською територією він випустив ракету в наш літак. На щастя, не дістав… — згадує капітан Пюро.

Павло Пюро служив разом й з Героями України пілотами Дмитром Майбородою та Дмитром Шкарбуном. Разом й захищали українське небо та землю… Нещодавно були п’яті роковини із дня їхньої героїчної загибелі.

– Я починав літати на Ан-26 із бортовим номером 39 — в екіпажі Героя України Дмитра Майбороди. Наші льотчики скидали продовольство, воду та боєприпаси підрозділам наземних військ, які вели бої в оточенні. Зворотними рейсами вивозили до Дніпра та Чугуєва поранених. А за два дні до трагічної загибелі майорів Майбороди та Шкарбуна я виявив у їхньому літаку несправність, — розповів Павло Пюро. — Та й час проведення регламентних робіт якраз наближався, тож я повернувся на їхньому 39-му борту додому до Гавришівки. А наші льотчики пересіли на інший літак. За два дні його було збито, і вони загинули… Чи не ті російські винищувачі, які якраз і збили Дмитра Майбороду, стріляли згодом й у наш літак вже у небі Харківщини?

Раз нашим пілотам зателефонував й тодішній заступник командувача з авіації — начальник авіації Повітряних сил, на превеликий жаль, уже покійний льотчик-снайпер генерал-лейтенант Василь Нікіфоров:

– Під час польоту пуски ракет спостерігали?

– Ні, — відповідають льотчики.

Виявилось, що російські терористи та військові двічі стріляли у наш літак з переносних зенітно-ракетних комплексів. Але літак ішов на висоті 6200 метрів, тож ворог їх не дістав.

До війни України за незалежність наші пілоти охороняли українське небо під час чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012». Боролись й із… негодою.

– Ми забезпечували перебазування винищувачів і несли бойове чергування на Краматорському аеродромі під час чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012». А наприкінці жовтня того ж 2012 року, у день парламентських виборів, розганяли хмари на Сході та Півдні країни. Три наші борти та два літаки з Борисполя тоді літали понад хмарами й скидали на них реагенти — капсули з льодом та хімікатами, — розповідає Павло Пюро. — Це робили задля більшої явки виборців, адже ці регіони почали заливати дощі і люди не йшли до дільниць. Після нашої ж роботи дощі припинилися! За це авіатори отримали цінні подарунки, наручні годинники від міністра оборони України.

Загалом офіцер Павло Пюро провів більше двох тисяч годин у небі. Зокрема понад 50 бойових вильотів та більше півсотні санітарних рейсів на фронті. На щастя, за цей час значних відмов авіаційної техніки на його літаках не сталося. Тож недарма офіцера вже призначили на інструкторську посаду. Нині він не лише обслуговує літак на землі та у повітрі, а навчає молодих борттехніків, надає їм допуск до виконання тих чи інших робіт, проводить наземні й льотні перевірки.

До речі, з 23 серпня наша авіатранспортна бригада, де служить Павло Пюро, носить ім’я Героя України, мужнього пілота Дмитра Майбороди та вже отримала бойовий прапор!