Скоріш за все, тварину тримали на цькувальній станції, де на них тренують мисливських собак. Зараз екзотичний улюбленець у безпеці й щодня отримує порцію любові та турботи.

– Ще у травні до мене зателефонувала колега-волонтерка із Запоріжжя, яка теж займається дикими тваринами та птахами. Запитала, чи можу прийняти травмоване лисеня, яке небайдужі випадково знайшли під купою металобрухту у Калинівському районі. На лапах були ранки, де вже завелись хробаки, тому надали першу допомогу й лікували антибіотиками. Ймовірно, звіра залякали, він довго ще боявся собачого гавкоту. Тому могли його використовувати для «притравки». На цю думку підштовхнуло й те, що у маленького не було майже всіх зубів, — каже Олександр Островський. — Вже у Вінниці я домовився з ветеринарною клінікою й лисеня оглянули, дали щеплення від сказу. Два тижні воно знаходилось в мене на карантині, й хвороба не проявилась. Лише після того тварині змогли зробити рентген, де діагностували застарілий перелом кінцівки.

Кістка неправильно зрослась й потрібно було робити операцію, але ветеринари відмовились, бо не були впевнені, що це покращить стан тварини. Тому вирішили залишити так, як є, але випускати на волю його стало неможливо, адже не зможе собі здобувати їжу. Тому я забрав пухнастика собі й назвав Ру, скорочено від рудого. Тримаю у спеціальній клітці у своїй квартирі. Нині вже є куди прилаштувати лисеня, але це питання часу.

За словами співрозмовника, лисеня спокійне й зрідка проявляє характер.

– Коли просовую між щілини пальці, облизує, бо знає, що господар. Оскільки це нічна тварина, то досить часто не можу виспатись. Тому доводиться сідати напроти та людською мовою пояснювати, що так не можна: не повірите, але спрацьовує. Головне – не підвищувати голос, бо лисеня може образитись. Щодо раціону, то це хижак, доводиться щодня купувати телятину, курячі субпродукти та домашній сир. Їх у сирому вигляді додаю до каші. Інколи даю яйця, фрукти та овочі. Із делікатесів купую професійний корм та паштет.

Додамо, що масажист за фахом Олександр у вільний час займається порятунком та доглядом за тваринами. Першого звіра врятував п’ять років тому, відтоді птахи та тварини постійні гості в його помешканні. Зараз у Олександра проживає кілька десятків улюбленців. В кожного своє ім’я та своя історія. Здебільшого птахи потрапляють до волонтера травмовані. Хлопець розповідає: часто тварин приносять небайдужі, але часто їх доводиться виручати самотужки. В планах зоозахисника створити власний центр із допомоги тваринам.

Вікторія Снігур