На ній у всій своїй красі Сергій Здрилюк, балотується у депутати від Комуністичної партії Росії під гаслом «Работать для людей!»

Після всі своїх чорних справ на Донбасі Сергій Здрилюк втік до Криму, заснував власне підприємництво у Бахчисарайському районі, основним видом діяльності фірми є вирощування зернових, зернобобових культур і насіння олійних культур. Хоча пару років тому повідомляли, що він загинув на Донбасі.

Але, виходить, місія нашого земляка ще не завершена. У червні цього року в офісі КПРФ у Криму відбувся з’їзд, на якому створено «комітет звільнення УРСР». Сергія Здрилюка обрано співголовою новоствореної структури. Там він з трибуни цитував Сталіна і звинувачував Україну в неонацизмі. А ще заявив про бажання відновити УРСР, й це потрібно почати саме із Криму.

Російська влада планує провести вибори депутатів Кримського парламенту і місцевих рад вже 8 вересня цього року. І це попри те, що в Україні, США, ЄС та ще в багатьох інших країнах світу законність виборів на анексованому півострові не визнається.

Між тим, Україна назавжди закарбувала його у пам’яті як праву руку полковника ГРУ Ігоря Гіркіна (Стрєлкова). 12 квітня вони разом з бойовою розвідувально-диверсійною групою з’явилися на Донеччині, а вже наступного дня вчинили збройний напад на співробітників СБУ, під час котрого один співробітник української спецслужби загинув, а троє були поранені. За даними СБУ. встановлена причетність Абвера до викрадення у Донецькій області представників ОБСЄ. Сам Сергій Здрилюк не так часто давав інтерв’ю ЗМІ, але одного разу погодився на відверту розмову.

– З матір’ю я спілкуюся по телефону практично кожен день. А що стосується українських ЗМІ і спецслужб, то швагру довелося взяти вила, щоб вони більше не заходили на наш двір. Це там, у Вінницькій області, звідки я родом. Спочатку мої рідні приймали журналістів і СБУшників, як це прийнято в селі, – шокував зізнаннями Абвер. – Наливали по сто грамів, пригощали і, по доброті душевній, все розповідали, а потім, коли ті почали все перекручувати і перевертати і повідомляти про мене гидоти, рідні просто взялися за вила. Тоді виникли проблеми у старшого брата. І оголосили, що я є особистим ворогом президента України Порошенка, тому мого брата чекає термін. А українські спецслужби взагалі, за наявними даними, записали мене першим в списки на ліквідацію — як головного терориста. Так, є і такі односельці, які, проходячи повз наш будинок, плюють на ворота, але більша частина підтримує з нашою сім’єю нормальні стосунки.

На початку травня 2014 року Сергія Здрилюка затримали, але хитрому диверсанту вдалося втекти.

Коли в СБУ встановили особу «правої руки» терориста Гіркіна, то подиву не було меж! Спочатку навіть виникла версія, що російський диверсант з позивним Абвер Сергій Здрилюк є завербованим українським шпигуном на службі у терористів, які орудують на Донбасі. Її нещадно розкритикував тодішній радник міністра МВС Антон Геращенко.

До 2003 року Сергій Здрилюк справді входив до штату СБУ, але був звільнений за співпрацю з російською розвідкою. Перейшов на роботу до податкової інспекції, звідки його звільнили за хабарі. А ще відома інша, не менш шокуюча діяльність Абвера — він писав доповідні записки кураторам з ФСБ на Стрєлкова та своїх колег Похмурого, Ходаковського та інших фігурантів. В результаті злили самого Абвера. Він досі залишається в обоймі терористичної збірної Суркова і продовжує брати участь у з’їздах «Союзу добровольців Донбасу» в компанії тих людей, на яких він писав доноси і плів інтриги…

У 2014 році Абвер отримав російське громадянство, ще через рік — паспорт. Ймовірно, як заохочення за свою терористичну діяльність проти України в інтересах Російської Федерації.

Після всіх своїх терористичних подвигів Сергій Здрилюк раптово зник. Виявляється, втік до Криму, де колись навчався у військовому училищі і познайомився зі своєю майбутньою дружиною, донькою генерала Наталею, котра працювала перекладачем. З ним там же мешкають племінник Юрій і старший брат Микола Здрилюк. Особа, теж відома на Вінниччині резонансною кримінальною історією, котра відбулася все у тому ж 2014 році. Він працював єгерем Прибузького лісництва ДП «Вінницький лісгосп», жив з дружиною та двома доньками у гарному будинку над трасою, в лісі, неподалік Стрижавки. Тоді, у квітні, він вистрелив зі свого карабіна «Мерлін» у людину, котра, як йому здалося, хотіла ще з трьома спільниками вдертися до його дому. Згодом виявилося, що троє чоловіків напідпитку поверталися з дня народження колеги і забрели до його будинку. Через десять днів 36-річний Андрій Серветнік, в котрого вистрелив Микола, помер. На Вінниччині довго сперечалися, що ж то було: чи ненавмисне вбивство, за котре ліснику загрожувало 5 років позбавлення волі, чи перевищення захисту своєї родини. Розслідування тривало 8 місяців. Тим часом прогриміла на увесь світ діяльність його брата на Донбасі. Журналісти неодноразово цікавилися у єгеря, як він ставиться до таких вчинків. Микола спочатку терпляче відповідав, що нічого не знає про це. А потім не реагував на дзвінки. Виявляється, Микола Здрилюк звільнився з роботи, забрав родину і зник…

Як повідомили нашому журналісту у прес-службі прокуратури Вінницької області, 29 листопада 2014 року справа була скерована до суду і її учасники навіть не дійшли до судових дебатів. Міри запобіжного заходу не встигли обрати, тому застосовувались приводи. Втім, вироку Микола Здрилюк не дочекався та втік. Ухвалою Вінницького районного суду від 6 квітня 2015 року його було оголошено у розшук. Відповідно судовий розгляд призупинено.

Нині у рідній Фронтівці мешкають 80-річна мама бойовика Броніслава Антонівна, 57-річна сестра Ольга. Останній нещодавно зробили операцію на коліні, тож пересувається з палицею.

– Нам дуже неприємна ця історія. Бо Фронтівка завжди була патріотичним селом. Сім атовців звідси захищали наш мир та спокій… — розповіли нам односельчани. – Сьогодні СБУ стосовно Сергія Здрилюка розслідує кримінальне виробництво за підозрою в скоєнні злочину за ч. 1 ст. 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації). Він оголошений у розшук.

Тетяна КОНДРАТЬЄВА
Вікторія Снігур