5 вересня у хабі «Місто змістів» відбувся круглий стіл на тему: «Вінницькі підземелля: діагноз та рецепти лікування». Його учасниками стали історики, краєзнавці, науковці, представники релігійних громад. Вивчення ситуації з вінницькими підземеллями відбувається за дорученням міського голови Сергія Моргунова.

Дослідники пов’язують появу підземних комунікацій у Вінниці з будівництвом комплексів єзуїтського, домініканського та капуцинського монастирів у першій половині XVIII ст. Їх застосування було різноманітним, але головними були оборонно-фортифікаційні, господарські та санітарні функції. Протягом ХІХ-ХХ ст. міські підземні комунікації занепадали, частина з них облаштовувалась для господарських потреб. На сьогодні ґрунтовного історичного чи археологічного дослідження про підземелля Вінниці не здійснено, самі ж ходи знаходяться поза межами правового поля.

Організаторами круглого столу виступили Центр історії Вінниці та Інститут розвитку міст. Обговорення відбулось за участі представників Вінницького обласного краєзнавчого музею, сектору охорони культурної спадщини УКіМ ВінОДА, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Державного архіву Вінницької області, релігійних громад монастиря Братів Менших Капуцинів (РКЦ) та кафедрального собору Преображення Господнього (ПЦУ), інших інституцій та ініціатив.

«Ми сьогодні зібрались в дискусійному форматі з можливістю представити різні точки зору. Тут є багато зацікавлених сторін, багато позицій, думок, пропозицій. За круглим столом зібрались науковці, історики, дослідники, представники міської ради, обласних інстанцій, громадськість, представники забудовників, музейних установ. Думка кожного важлива», – зазначила на початку зустрічі директор КП «Інститут розвитку міст» Аліна Дяченко.

«Незаперечним є той факт, що підземна Вінниця існує. Перша повноцінна згадка про існування підземель, каналів підземних ходів є в літописі капуцинського монастиря, і датується 1786 роком, це якраз спогади про ініціативу старости Часновського про будівництво такого підземного каналу. Пізніше про це згадували дослідники інших часів. Повноцінного археологічного дослідження, присвяченого темі вінницьких підземель не існує, вони розглядались дослідниками в контексті інших робіт, – розповідає історик, директор КП «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришен. – Певний досвід практичних поглядів говорить про те, що в реаліях XIX-XX століття всі міські комунікації занепадають, бо вичерпують первинну функцію, яка була у них закладена. Ми постійно говоримо «оборонно-фортифікаційна функція», але це потрібно ще довести. Якщо ми говоримо про позицію науковців обласного краєзнавчого музею, які працюють над темою Мурів, то радше згадується контекст господарчої та санітарної функції. Якщо говорити про термінологію, щодо слова «катакомби», то з моменту навчання на історичному факультеті педагогічного університету нас завжди виправляли: не вживати слово «катакомби», бо термінологічно воно не підходить до вінницької ситуації. Широке застосування до вінницьких підземель цього терміну не є коректним. Це ми говоримо про дослідницький блок, хоча ще є блоки туристичні, медійні».

Представник монастиря Братів Менших Капуцинів брат Костянтин висловив свою думку щодо туризму у підземеллях: «Туристам не потрібно ходити по 10 кілометрів підземеллями, адже їм стає не цікаво. Важливо збереження «точкове», не потрібно розкопувати всю Вінницю і повертати її до 16-17 століття, потрібно насамперед зберегти те, що є, та зробити це доступним».

Депутат ВМР Ганна Давиденко зазначила, що активісти Вінниці написали листа Папі Римському із проханням надати схему підземель в історичному центрі міста!

Чи дасть він відповідь – питання риторичне. Бо досі не зрозуміло, що що із цього спадку ще можна зберегти, а що вже засипано часом та будівельниками?

Доктор історичних наук, доцент ВДПУ ім. М. Коцюбинського Тетяна Кароєва зазначила, що погоджується з тим, що підземелля потрібно зберігати та робити до них доступ, але потрібно пам’ятати й про те, що підземелля довгий час «жили своїм життям». «Особливо у XIX – XX столітті, коли вважалось, що у кожного порядного будинку, особливо великого, має бути підвал. Особливо для прибудинкового будинку мав бути великий погріб, щоб закласти взимку лід і зберігати десь до серпня-вересня, щоб підтримувати холодну температуру для збереження продуктів. У Вінниці з’явився водопровід, а каналізація лише через кілька десятиліть, а вода ця мала кудись потрапляти. Тому в кожному такому будинку в центрі міста мав бути свій резервуар, куди потрапляла вода і відходи, які вивозились вночі. Для цього будувалися нові та прилаштовувалися ті підземні ходи, де була можливість туди втручатися», – каже Тетяна Кароєва.

Також доктор історичних наук розповіла, що Вінниця була одним із центрів реалізації контрабандного товару, і ймовірні підземні ходи могли використовуватись і у цьому напрямку. «Частина підземних ходів другої половини XIX століття була пристосована під зберігання товарів», – зазначила пані Кароєва.

У 2000-х роках почалася робота над новим Генеральним планом і у зв’язку з тим, що місто є історичним, почалась розробка історико-архітектурного плану, як складової Генерального плану міста. Тоді Вінниця була одним із небагатьох міст, яке мало актуалізовані історико-архітектурний план, – розповів в. о. першого заступника директора департаменту архітектури та містобудування міської ради Євгеній Совінський. – Можу проінформувати, що Вінницька міська рада своїм рішенням від весняної сесії внесла зміни до програми містобудування і передбачила кошти на корегування історико-архітектурного опорного плану. В попередньому плані не було відображено жодним чином теми сьогоднішнього обговорення ні в текстовій, ні в графічній частині. На сьогодні, розуміючи важливість цієї теми, ми будемо знаходитися в консультаціях зі спеціалістами, які будуть розробляти новий план, з метою внесення в історико-архітектурний опорний план питання підземних споруд, котрі розташовані в межах чи поза межами охоронних зон пам’яток архітектури. Спеціалісти можуть нанести на графічну частину плану лише виявлені об’єкти. Але в текстовій частині ми можемо передбачити блок документів, власне літературних джерел, документальних джерел і блок текстової інформації, котра буде відображати дану проблему».

Євгеній Совінський зазначив, що фахівці наразі вже працюють над новою «Програмою містобудівної документації». В цьому році закінчується термін дії попередньої, і в проект нової програми, яку буде винесено на сесію міської ради, буде включено заходи по дослідженню вінницьких підземель. «Ця програма буде представлена на розсуд депутатів, на сьогодні формується проект цієї програми», – каже Совінський.

Підземні приміщення, випадково виявлені під час ремонту у краєзнавчому музеї у 2010 році, мають стати «родзинкою» міста, переконана директор музею Катерина Висоцька. Вона розповіла про майбутні плани використати ці приміщення для розміщення експозиції: «Ми підсилили ці приміщення, розчистили. На сьогодні ми маємо проектно-кошторисну документацію по реставрації цих приміщень. Торік напрацювали дизайн проекту музеєфікації цих приміщень – принадження для огляду відвідувачів. Він має символічну назву «Золоті сутерени». Ви знаєте, що ми маємо прекрасну колекцію археологічного золота, яка періодично виставляється, але в більшості знаходиться у наших фондах. Тому ми плануємо у цих приміщеннях розмістити цю колекцію».

Представник Вінницького обласного архіву Олександр Петренко пропонує дослідити існуючі джерела з теми, аби укласти історичні паспорти кварталів чи прибудинкових територій в історичній частині міста. Зокрема, він вказує на велику кількість документів в архівах України та Польщі, які засвідчують права власності на земельні ділянки та домоволодіння у Вінниці в період ІІ половини XVIII – до початку XXст.

«Як би ми не говорили про підземні ходи, ключовим об’єктом туристичним та історичним Вінниці є комплекс Єзуїтського монастиря – починати треба з нього. Якщо ми його реально дослідимо, ми отримаємо ключі від тих питань, які ми сьогодні розглядаємо. Він добре зберігся, якщо провести археологічні розкопки і дослідження, це може дати дуже багато матеріалу. Оскільки всі 4 монастирські комплекси, які тут будувалися, не тільки культові споруди, а мали і оборонне значення, то їх забудова була не видумкою місцевих архітекторів, це були типові речі, які використовувались і в інших місцях. І таких місць добре вивчених є чимало і на території України, і на території Польщі, оскільки це була польська традиція. Якщо ми співставимо те, що ми маємо, і те, що вже досліджено, для нас стане багато що зрозумілим. І це дасть поштовх до подальших досліджень», – каже Петренко.

На думку науковця, у Мурах варто створити серйозний туристичний об’єкт після перенесення архіву, який на сьогодні розміщений у частині приміщень комплексу.

Як зазначив заступник директора департаменту маркетингу та туризму Олександр Вешелені, відповідальність за виявлені пам’ятки у місті має бути артикульованою. Збереження цих фрагментів – справа не тільки окремих активістів або окремих чиновників, це справа усіх учасників процесу. І у Вінниці вже є успішні кейси реконструкції підземель, які були виявлені на приватних ділянках.

Мені видається, що головним результатом цього круглого столу є те, що ця тема виринула назовні, дискусія на фаховому рівні чітко показала, що немає дискусії: існують катакомби чи не існують, а існує питання фахового дослідження, збереження і шляхів для цього. Наприклад, прозвучала чудова ідея про повноцінний план поступових багаторічних археологічних досліджень, розділені на практичну наукову археологію і на рятівну археологію, це було б дуже добре. Зі свого боку наукова спільнота готова продовжувати роботу з місцевими мешканцями, підтримуючи громадські ініціативи і підготувати найближчим часом проміжне видання, точку відліку інформації що ми наразі знаємо про вінницькі підземелля, які є міфи, якими може користуватися туризм, але цим не варто маніпулювати для наукових досліджень і рухатися далі», – підбив підсумки обговорення Олександр Федоришен.