Ми вже розповідали про участь козятинців Сергія Матвіюка та Руслана Кухаря в рибальському турнірі “Ульянівські монстри-2019”. Чоловіки змагалися за перемогу в команді “Universal-baits” (Козятин, Бердичів). Повернувшись додому, вони поділилися своїми враженнями та детально розповіли про особливості підготовки до змагань та про те, як жили та змагалися ці 7 днів під час турніру.

– Клювати почало відразу?

– Руслан Кухар: – Спочатку не дуже клювало – в першу добу змагань взагалі не було покльовки. Ми навіть встигли трохи засмутися і раптом спіймали першу рибу вагою 10 кг 50 г.

– Сергій Матвіюк: – Але вона не увійшла до загального заліку. Ми ловили рибу і якщо судді не приходили, то ми тримали її в спеціальному карповому мішку у воді. Перший улов на змаганнях спіймали ввечері, після 21:00 години, а судді прийшли о 08:00 ранку і наша риба втратила у вазі кілограм. Вона не увійшла до нашого заліку, але ніяк не вплинула на кінцевий результат, бо у нас залік в кінці був не з 10, а з 13 кг. Якщо б в останню добу змагань ми зловили трофей за 20 кг, то посіли третє місце за сумою балів, бо під час турніру нам вдавалося вудити рибу вагою більше 20 кг. Потрібна була лише одна риба і ми могли бути на п’єдесталі переможців. Ми здобули 5 місце в загальному заліку.

– Як продумували свою тактику?

– Руслан Кухар: – Це постійна робота, яка вимагає моніторингу за погодою, тиском, температурою, дальністю, тобто, де риба кормиться, де гуляє. Навіть приходилося підглядати і за сусідніми командами.

– Сергій Матвіюк: – Вдень риба була далі під берегами, а вночі більше переміщувалася до центру водойми.

– Напевно, відпочинок на водоймі запам’ятається надовго?

– Руслан Кухар: – Так я не відпочивав ніколи в житті. Дійсно це цілий тиждень, коли ти відпочиваєш в гармонії з природою. Це важливо. Ти насолоджуєшся і природою, і риболовлею, коли впродовж цих днів важко не працюєш, а просто закинув рибальське знаряддя і чекаєш. Таку рибу, як там на простому ставку зловити нереально. Потрібно мати спеціальні снасті, наживку і ще й поїхати на таку водойму. Цікаво, що за цей час змінювалася погода, мабуть, разів з 20. Можна з впевненістю сказати, що я повністю “перезавантажився”.

– Як вважаєте, чи має людина дотримуватися певних моральних норм, правил під час рибальства?

– Сергій Матвіюк: – Є люди, які забирають всю зловлену рибу і навіть ту, яка їм не потрібна. Я вважаю, що потрібно діяти відповідно до закону України, коли маєш право взяти з собою 5 кг. Тобто нормальний, товарний короп, коли ти можеш його почистити і посмажити починається від 1,5 до 3.00 кг. Все, що менше я називаю “мило”, тому що який спосіб її приготування ти б не обрав, але м’ясо не відчуєш, бо все-таки це маленька риба. А від 3 до 8 кг уже починає формуватися самка, якщо це матка, то є продуктивний вік, коли риба починає метати ікру і запліднюватися. Після 8 кг риба вважається “старою бабою”: вона носить ікру, але вже не мітає її. До чого я веду? Кожен рибалка має знати, що якщо є кльов і він зловив багато риби, то можна взяти собі 5 кг, якщо ти не продаєш на базарі, а все інше відпусти. Звільнений улов дасть потомство і буде ще більше риби. Потрібно розуміти, що твоя дитина, сусід або колега прийде і ловитиме цю рибу. А у нас народ хоче більше і більше. Потім їде на мопеді, машині, ця риба псується і викидається на смітник… Потрібно навчитися брати стільки, скільки тобі потрібно для родини, а інше відпускати назад в природу. Отримай задоволення і дай, щоб твої діти, колеги також в майбутньому зловили цю рибу.

– Як гадаєте, чи реально змагання подібного формату організувати у нас в Козятині? Звичайно, не з такими умовами, але…

– Сергій Матвіюк: – Якщо людей привчати до сумління, коли ти зловив і відпустив рибу, взявши собі скільки потрібно, я думаю, що це можливо. Потрібно відучувати людей від бажання взяти побільше і я думаю ми дійдемо до того, як ловлять рибу в Європі.

– Руслан Кухар: – Раніше, до цих змагань я ніколи не відпускав улов більше 1 кг. Я не розумів як взагалі можна випустити велику рибу? Саме на цих змаганнях я відчув, яке задовлення можна отримати не лише від процесу ловлі, але і відпустивши свою здобич. Це класно! Браконьєр цього не відчує.

Валентина Лісова