Китайська мова стає дедалі популярнішою серед наших земляків. Діти займаються сумлінно, хоча й не приховують: ієрогліфи даються їм нелегко.
Кажуть, у цій іноземній мові дивує насамперед вимова. Там є чимало звуків, не притаманних нашій. Успіхи у вивченні неможливі без значних витрат часу та терпіння. У цьому впевнений Сергій Філіпович зі Стрижавки, який одним із перших став навчати вінничан мови Піднебесної та на базі школи «Дельфін» відкрив Центр вивчення китайської.
– Десь із 15 років мені стала подобатись східна філософія Китаю та Японії. Став читати спеціалізовані книги, цікавитись єдиноборствами. А потім зустрів особливу людину — вчителя з бойових мистецтв, який став мене вести по життю. Він знав, що я навчався на викладача англійської та німецької у нашому педагогічному університеті. Пам’ятаю, як на п’ятому курсі прийшов на тренування й він запропонував мені як любителю мов поїхати до Піднебесної. Я не був проти, бо в той час як мої ровесники марили Америкою та Британією мене приваблював Схід. Почали з того, що поїхали до Києва на зустріч з президентом української федерації ушу, який сам китаєць, — розповідає Сергій Філіпович. — З цього все почалось. Адже після закінчення ВДПУ я відправився до Піднебесної у провінцію Шайдунь навчатись. Мови зовсім не знав, доводилось наздоганяти тих, хто вже мав певні знання. Одним словом — спартанські умови. Але мені не було важко, тому що я був закоханий у Китай, його філософію та культуру. Лише перший місяць дивився на ієрогліфи й думав — їх нереально вивчити. Бо кожне слово — це новий символ. Але очі бояться, а праця та бажання знати роблять своє. Через рік я повернувся на Вінниччину, одружився та забрав дружину. Паралельно навчався та працював викладачем англійської у тому ж коледжі.
Та кілька років тому Сергій Філіпович і його кохана повернулись назад до України. Окрім звичних мов, вирішили «культивувати» на Вінниччині й китайську, з якої у співрозмовника сертифікат п’ятого рівня. Починали з трьох учнів, що стало досить вагомим досвідом. Далі стали співпрацювати з гімназією «Дельфін». У 2018 році вперше зі своєю командою школярів Dream Team KiWi вирушили до Піднебесної на місяць до студентського кампусу Shandong Vocational College of Science & Technology. Там вінничани відвідували уроки, стажувались, подорожували, використовували свої знання у різних ситуаціях: міняли кошти в банку, ходили у супермаркет, купували квитки…
Дітям настільки сподобалось, що поїхали до Китаю й цьогоріч. Й повернулись теж із гарними враженнями. Вони до цих пір зворушені добротою місцевих жителів, які завжди допоможуть незнайомій людині й дуже дружелюбні.
Сам Сергій Філіпович впевнений: і надалі разом з вихованцями їздитимуть до Піднебесної.
– Дійсно до Китаю зараз велика увага, й причиною цього є роль країни на світовій арені. Ще 45 років там не було що їсти, а зараз — це фантастика… Треба побачити на власні очі. Але чим більше ти пізнаєш Китай, тим більше непізнаного є. Двоє моїх учнів вже навчаються у вищих закладах Китаю, ще дві планують вступати. Нашу молодь там цікавлять такі спеціальності як психологія, міжнародна торгівля, бізнес. Крім того, китайці виділяють багато грантів для студентів, в тому числі українців. Знаєте, чимало хто питав у нас із дружиною, чому ми тут. Так, у нас була тоді з дружиною можливість залишитись у Китаї, де безмежний потенціал, у рази вищі заробітні плати та постійно розвиваєшся. Мабуть, тримають люди, наші учні, напрацювання. Та й вже менше сміливості та авантюризму, аби все покинути. Хочеться будувати успішну країну тут, на місці.
Вікторія Микитюк
