Сьогодні багато наших співвітчизників мешкають у Польщі. Проте в останні роки історичні та політичні розбіжності віддалили нас, а почасти зробили нашу дружбу небезпечною.
Ось декілька історій про те, як наші земляки у Польщі стали жертвами історичних та політичних непорозумінь…
Сашко, 26 років:
– Я працюю у кав’ярні в маленькому польському місті вже більше півтора року. Багато постійних клієнтів, ввічливих і не дуже, але приязних все ж більше. Ненормальних вистачає будь-де. Тут є такі. Клієнт один, десь під 30 йому, ходив по кілька разів на тиждень, привітний, ввічливий, всміхався, «проше», «дзенкую бардзо».
А одного дня прийшов з другом. Щось мені сказали замість привітання на зразок гасла. Я не розчув і зробив вигляд, ніби відволікся від них на платіжний термінал. А їх це розлютило. Як я зрозумів, це було якесь польське свято чи день якийсь, і, ймовірно, я мав щось їм відповісти на їх вітання. Підійшли до мене удвох. Почали агресивно до мене говорити, мовляв, чого я зневажаю їхню культуру і історію. Хай би валив назад до Бандери, ніби я і мої родичі вбивці, нам тут не раді. Я вибачився і запитав їх про замовлення. Вони замовили каву, а потім заплатили і впустили кухлі на підлогу та пішли зі словами: «Прибирай, українська шмата». Ще й смітник на вулиці перекинули зі стаканчиками. Більше не поверталися до мене, і добре.
Іванка, 22 роки:
– У мене мама тут працює, тому я одразу до університету сюди вступала. Я тут живу вже чотири роки і, чесно кажучи, вважаю себе вже майже полячкою. Потім старші колеги розповіли: у професора старший брат, сестра та бабуся загинули на Волині у Другій світовій. Кажуть, він нерідко на заняттях на українців свариться, звинувачує у вбивствах, у співпраці із Гітлером. Після того, як про я це взнала, то забрала документи з його курсу…
Коля, 29 років:
– Ми у пабі дивилися Лігу чемпіонів. Нас було п’ятеро хлопців і дружина мого друга. Хтось замовив горілки, і усім баром випили. Пролунало, що ми з України. Спочатку почалося про політику. Звісно, ми озвучили нашу точку зору, пролунали образи, в тому числі на адресу Ані. Почалася штурханина. Добре, що у барі нормальні охоронці. Вони ввічливо запропонували усім заспокоїтися і розійтися.
Усі ці історії закінчилися мирно. Проте для українців дедалі важче стає уникати агресії та нерозуміння з боку поляків, а польські українці радять: не вступати в політичні суперечки, намагатися завершити конфлікт мирно, а за можливості — не наголошувати на своєму українському громадянстві.
Записала
Михайлина ДВОРЕЦЬКА
