Побачити дійство з’їхались гості зі всієї області й не приховували свого захвату.
– Хоч наше селище недалеко від Вінниці, але чомусь існував стереотип, що тут нема де провести дозвілля й просто відпочити від буденності. Існував певний застій, й про район не було цікавої інформації. Ми вирішили довести, що це не так і щоб про нас почули. У Тиврові існує молодіжний клуб «Тема», саме з ним ми почали налагоджувати контакт. Почали з дискотек під відкритим небом та заходу «Голос Тиврова». А третє – це ідея педагога-організатора Лариси Бушуєвої влаштувати «Картопляфест», бо саме цей овоч є в кожному домі – ніби простий, але з нього можна приготувати стільки гарних наїдків! Районна адміністрація та будинок культури підтримали. Й головне – жодної копійки з бюджету не виділяли, все завдяки ентузіазму та бажанню змінювати район на краще. До нас долучились школа, районна лікарня, ліцей, громада Великої Вулиги, бібліотека та інші небайдужі. Спеціально для дійства нам місцеве підприємство з Краснянки виготовило та подарувало сковорідку вагою близько 60 кілограмів, – розповідає заступник голови Тиврівської РДА Олександр Заворітний. – Плануємо, що фестиваль на честь картоплі стане нашою родзинкою й у наступному році збере ще більше туристів, бо такого більше ніде нема в Україні.
Місцева жителька та одна із організаторок фестивалю Інна Суверток з бейджем «Тиврівська кума» радо зустрічала всіх присутніх та давала «фірмове» гарбузове насіння. Жінка додає: Тиврівщину дійсно можна назвати однією зі столиць картоплярства, хоч і цього року не всі задоволені урожаєм.
Страв було так багато, що аж столи вгинались. На очах смажили ароматні деруни, Лілія Кивлюк вчила ліпити вареники “віночком”, частували охочих картоплею по-закарпатськи, у горщиках, картоплею-пай, рулетиками та навіть варенням.
– Я вирішила здивувати поросям з картоплі. Для цього приготувала пюре, додала борошно та приправи. Після того зробила гладке тісто й всередину помістила фарш з цибулькою, – каже господиня Світлана Вольчак. – Сформувала поросятко, намастила зверху майонезом – і в духовку при температурі 200 градусів на годину пекти! Готую страву вже близько 20 років, без неї не обходяться новорічні свята.
Розважали гостей свята народні та аматорські колективи, а команди, які взяли в ньому участь, отримали грамоти. Фестивалили «до останньої картоплини».
Вікторія Снігур
