Не берусь рахувати, скільки неоцінимих уроків ви мені, як і кожному, дали в житті. І навіть не за предметами, а у становленні мене як людини, особистості, громадянина України. Тогочасна пропаганда, весь навколоміщанський світ, в оточенні якого зростала, вчив мене, що “только по-русски престижно говорить про любовь и вообще изьясняться, потому что это язык города и престижа”. А одна із вас впевнено і тихо рубала цю скалу і пройняла словами про “кохання, яке приходить через тисячу літ”, інша закохала в Лесю – незламну українку – і Сонцепоклонника. А далі пішло!
Бо коли всі прагнули в “Москву-столицу” для “самоутверджения”, я завдяки своїм учителям вибрала серце України – Львів. Ви в моєму житті майже все – крім Бога і родини. До скону літ пам’ятатиму уроки безкорисності, благородства, моральності і т.п., які дали мені Вчителі. І те, як “мучили” по предметах. Спасибі, що гартували! Змушували міцно вростати корінням у рідну землю! Щоб з нею – назавжди!
Ви найвірніші помічники, друзі, соратники кожного із учнів, батьків, бабусь та дідусів у вихованні і становленні наших дітей, онуків.
Серед вас є всякі! Головне – що є МОЇ, ТВОЇ, НАШІ, УКРАЇНИ!!! Найголовніше, що є ті, хто зумів дати мені, мільйонам моїх побратимів урок життя, загартував до нього і зміцнив моє українське коріння!
Тепер доля України в прямому і переносному сенсі залежить від вас – кого виховаємо разом із вами – з таким майбутнім і буде Україна! Бо талановиті діти з таблицею множення замість патріотичної душі незалежних і процвітаючих держав не будують!!! Радію, що в моїй родині 4 педагоги! І навіть заслужений! А серед друзів – не злічити!
Зі святом вас, УЧИТЕЛІ! З вдячністю – вічна учениця
Тетяна Редько (Квасюк), заслужений журналіст України,
колектив газети «33-й канал»
