І своїми досягненнями нині рве всі шаблони і забобони! Адже такі, як Діма із Городківки на власному прикладі спростовують стереотип, що розумасі із села ніколи не вибитись у люди… Як цей простий подільський «лідер» опановував мови, вступив до університету в Кельце і вже навчається туризму в Іспанії — розповіла його «вчителька» Марія Діхтярук… та сам Діма із Ллорет дель Мар під Барселоною через соцмережу Телеграм.

– Чому ти обрав туризм? Твоя мрія?

– Коли живеш у селі, то завжди хочеться побувати десь далеко від рідного дому, на морі, серед старовинних замків та в інстаграмних місцях… Звісно, що без іноземних мов це майже нереально… Тому я вчив у школі англійську, потім у Вінниці в «Лідер Стюді» польську із англійською і тепер тут, на морі — іспанську… Бо я вже закінчив 1-й курс університету імені Яна Кохановського в Кельце по спеціальності «Туризм і готельна справа» та поїхав по обміну на один із відомих курортів Іспанії на практику. Нині я в Ллорет дель Мар, що більше схожий на рай… Багато хто в Європі просто мріє тут побувати хоч на тиждень раз у житті, а я цю красу із колегами бачу і вдихаю щодня…

– Із першою сесією було складно? А жити самостійно, без маминого борщу?

– Якщо чесно, то було не важко, бо на «туристиці» багато наших українців і вінничан… Тому готувались до сесії разом, як одна команда. Навіть «шпаргалки» спільні робили, але одна перездача в мене була. У побуті справді було важко, бо після безтурботного жит­тя вдома ти сам на сам із всіма проблемами… Адаптація у Польщі проходила десь 2 місяці. Перший рік в універі пролетів швидко, а я «зачепився» за ідею поїхати влітку по обміну за програмою Ерасмус. У своєму творі польською мовою я написав, що мрію про Барселону та стадіон «Ноу камп». Довелось здавати додатковий екзамен із англійської, оформити всі документи саме під час сесії, але я справився. Бо мав мету і хотів її здійснити! Тепер я тут, в Іспанії, був в Андоррі та ще кількох прикольних місцях.

– Як твої батьки із Городківки ставляться до таких євроканікул?

– Вони мною дуже пишаються і радіють кожному новому успіху. Адже саме вони «під­штовхнули» до навчання у Польщі… Щодня телефоную додому і друзям. Бо насправді позитиву та пригод у моєму житті нині багато… Тому багато фото в моєму Інтернеті, в соцмережах… Нині я працюю у ресторані, до роботи йти одну хвилину, і шеф мені каже, що «Діма — Бест»!

– Що ти порадив би новачкам, які мріють із села на Вінниччині побачити Париж чи навчатись у Барселоні?

– Перше — це рівень знань! Вчіться і не сидіть на місці… Не бійтесь підняти свою д…у і йти назустріч викликам… Скажу чесно, спершу мені було дуже важко всі ці мови, заняття, переключитись на інше життя, влитись у колектив. Але я пробував — і все вдалось. Тому вже маю багато друзів, планів на майбутнє і нові маршрути.

А вчителька Діми із «лідерської» мовної школи так описала його шлях до «іспанської мрії»:

– Це вже третій студент із Городківки, якого ми підготували до освіти в Європі. Діма сам пришов вчитись, мав середній рівень знань, але щоденно працював над собою. Спершу хотів вчитись у Кельце на журналіста, але обрав туризм. І не прогадав! — розповіла викладач школи «Leader» Марія Діхтярюк. — Спершу він боявся їхати за кордон, але поборов себе і тепер став гордістю факультету та своєї родини. Тому сільська школа — це не вирок! Ще один «наш» хлопець із Городківки вже закінчив політехніку і працює архітектором. А останній випускник цієї школи їде в Польщу на навчання цього вересня на 1-й курс… Також хочу сказати, що на прикладі Діми робота і практика в середовищі носіїв мови дає можливість швидше і краще освоїти поль­ську, анг­лійську чи іспанську… Плюс завдяки Ерасмусу в Коста Брава Дмитро заробив собі грошей на рік витрат у Польщі під час студіювання.