Шановна редакціє! Я прочитав опубліковані у газеті «33-й канал» дві статті, а саме: «До примирення і мудрості закликають парафіяни Спасо-Преображенського собору ПЦУ прихильників Московського патріархату»; «Томос приймали поспіхом і розсварили православних християн» – і вирішив написати свій відгук у редакцію газети.

Щодо першої статті, то я цілком підтримую все сказане, а зі сказаним в другій статті я як громадянин, патріот України не погоджуюсь. Адже історія і факти річ вперта, історію Москви вже не раз переписували на свій лад, але факти ніяк не усунеш.

Мене обурює те, що багато українців, які зазомбовані й обдурені Московським патріархатом, вірять Кирилу та його підлеглим і не хочуть розбиратись в суті питання, а продовжують бути слугами Москви. Навіть вже тоді, коли РФ вкрала в нас Крим та розв’язала війну на Донбасі.

Тепер по суті питання. Хочу, щоб редакція опублікувала мою думку стосовно православної віри в Україні і РФ. Можливо, це допоможе розтлумачити прихильникам Московського патріархату реальний стан справ.

Отже, хочу порадити прихильникам Московського патріархату, які є і прихильниками Путіна та РФ, п’ятою колоною Росії в Україні, добре вивчити історію Київської Русі, України, Московського царства, а далі і так званої «Росії». Тоді ви і зрозумієте, хто є хто.

Зроблю короткий екскурс в історію.

Християнство як релігія виникла в І ст.н.е. в Римській імперії. Тоді не було ні католиків, ні православних, ні п’ятидесятників…

У 988 р. великий князь Київський (не московський) Володимир провів хрещення киян, а далі і хрещення всієї Київської Русі, а не Росії, там, де збудована Москва, на той час були болота і квакали жаби.

Хрестився Володимир Великий у Херсонесі, це біля Севастополя, на той час Керч і Херсо­нес були під владою Київської Русі, а не «Росії», бо такої держави як «Росія» взагалі не було – то чий Крим?

Хто заснував Москву? Юрій Долгорукий аж у 1147 році (Юрій Долгорукий – нащадок Мономаха).

До 1150 (Собор у Констанці), християнство ще було єдиним, а тоді поділилось на католиків і православних: Рим – католики, Візантія (Константинополь) – православні, отже, коли Володимир Великий фактично брав митрополитів з Константинополя, тоді ще православ’я не було.

Історично київські князі заснували ряд міст, які тепер знаходяться на території РФ, але першим сепаратистом тоді був син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський, який після смерті Юрія Долгорукого княжив у Києві з 1150-1155 р.р. Вже в 1160-1169 р.р. нападав на Київ з ордою половців і грабував, бо хотів всістись на київський престол, але це йому не вдалось, і він вирішив вийти з-під влади Києва (до речі, Юрій Долгорукий був одружений з дочкою половецького хана).

Ніколи український і «російський» народи не були єдиним народом, це підтверджують історичні факти. Цю теорію було вигадано при Петрі І, який творив свою імперію.

Такий собі церковний діяч як Феофан Прокопович (виходець з України) і запропонував Петру І у 1715 році назвати Московське царство Русью (Росією), щоб претентувати на історію Київської Русі та на територію, а також мати всі права на православ’я в Україні.

Як відомо з історичних джерел, у 1238 році, коли монголо-татарська орда сунула на Київ, тоді московські князі та інші підлеглі їм князі домовились з ханом Батиєм: якщо він не буде нищити їхні міста, то вони будуть платити монголо-татарам данину, а натомість вони не стануть спільно з київськими князями боронити Київ. І у найвідповідальніший момент битви під Калкою вони це і зробили, тоді і монголо-татари вже змогли йти на Київ, захопити його і знищити.

Отже, що не візьми з історії Московського царства – імперії Росії, РФ – то все брехня.

Як відомо, кожна нація має свою територію, свою мову і культуру, свою історію, економіку, а ось «русские», як бачимо, своєї не мають, а живуть на загарбаних ними територіях.

Стосовно православ’я, то, як я вже зазначав, не з Москви до нас прийшло православ’я, а з Константинополя, а далі з Києва поширилось на Схід і Північ нашої України – Руси. До виникнення самозваного Московського патріархату у нас була своя митрополія, підпорядкована Константинополю, а не Москві, поширювалась ця митрополія не тільки на Україну, а й на Білорусь і Польщу, частини земель сьогоднішньої РФ. Знаємо ми також, як у 1686 році російський цар по-злодійськи забрав Київського митрополита в Москву, щоб остаточно в питаннях церкви підпорядковувати собі Україну. Ось тоді московські царі почали вигадувати, що вони ледь не спадкоємці римських та візантійських імператорів і що Москва є центром православ’я, бо Константинополь вже на той час був захоплений турками-османами.

Через те, що Україна була окупована Московським царством і Польщею, Османською імперією, то українці не мали своєї держави, а отже, свого духовного православного центру. Україна у 1991 році остаточно здобула незалежність, тому настало питання і про відновлення своєї Української Православної Церкви. Лише через 28 років Україна отримала Томос від Вселенського Патріарха Варфоломія і була визнання колискою Помісної Православної Церкви України нарівні з іншими православними церквами світу. Отже, логічно: якби парафіяни Московського патріархату були патріотами України, відстоювали інтереси України, то УПЦ МП повністю перейшла б до складу ПЦУ без будь-яких суперечок, але, на жаль, вони під впливом Москви чинять роз­брат у цьому питанні та не хочуть виконувати закони України, в тому числі і закон України про перейменування УПЦ МП в РПЦ в Україні.

Всі храми, в тому числі Києво-Печерська і Почаївська лаври, належать українському народу, а не Московському патріархату, який служить кривавому вбивці і загарбнику – президенту РФ Володимиру Путінові.

Московський патріархат благословляє московських і путінських вбивць і загарбників, які загарбали наш Крим і вбивають наших солдатів та мирних жителів на Донбасі. Отже, відомо, хто служить інтересам українського народу, а хто ні!

З повагою, Л. Левінчук,
читач газети