Бо свобода слова і демократія, звітність влади перед народом через ЗМІ – головна запорука свободи слова в Україні і її демократичної  суті.

На нашу думку, неправильна політика закритості  президента та його команди від журналістів і заяви представників Офісу про те, що журналісти як посередники їм не потрібні, призвела до нездорової ситуації у суспільстві.

Неприпустима і непрофесійна поведінка  прес-секретаря  президента Юлії Мендель, коли вона застосувала силу і відштовхувала журналіста від президента України Зеленського,  заслуговує на негайне реагування. Колись за часів Януковича людей, які застосовували до   журналістів силу, назвали тітушками. І їхні дії мали не лише моральний, але й юридичний осуд. А коли такі дії дозволяє собі представник президента країни – це антидемократично і антизаконно. І це вимаганє негайних висновків.

Журналісти – четверта влада в усіх демократичних державах. Чому четверта? Тому що вони, згідно з законами і Конституції  України, мають контролювати владу, її дії, викривати зловживання нею від імені громадян країни. Ми не почули звіту президента за 100 днів його керівництва державою. Ми не отримали зрозумілих і доступних роз’яснень ні стосовно «формули Штайнмайєра», ні стосовно ринку землі, соціальної та економічної політки країни.

На нашу думку, саме непрофесійна і схожа до провальної інформаційна політика держави призвела до масових мітингів у Вінниці, інших містах України.

Нагадуємо, що журналісти України завжди будуть відстоювати в Україні принципи демократії. Вони є потужним інструментом в боротьбі за демократичні принципи країни, її очищення, а значить, заможність та процвітання. І тому для президентів, представників влади та правоохоронців, які прагнуть цього, – журналісти є союзниками, а не ворогами. Незаангажованій владі вони допомагають, а не заважають.

Тому, якщо президент та його команда, депутати ВР, Кабмін налаштовані на це – вони мають взяти цей 4-й інститут влади в союзники, а не закриватись від них. Бо так чинять лише представники, яким є що ховати. А значить, зацікавлені в «договорняках», візантійщині у підборі кадрів, непрозорій економіці та послугах олігархату, а не народу України. Тому ми підтримуємо вимоги Спілки журналістів України, солідарні з постраждалими колегами, вимагаємо вести прозору та професійну інформаційну політику в державі, яка відповідатиме принципам свободи слова та демократії.

Зі сподіваннями на розуміння,
колектив газети «33-й канал»,
Центр захисту журналістів,
Асоціація редакторів Вінниччини

Нагадуємо:

– “Сто відсотків, журналісти можуть чекати на часте спілкування та брифінги”, —   впевнено обіцяла прес-секретар президента Юлія Мендель;

– щоб бути відкритішим до медіа, у президента буде речниця, яка транслюватиме позицію Володимира Зеленського і пояснюватиме погляд на події, які відбуваються.

Гучні обіцянки Мендель давала на початку червня, а вже наприкінці вересня вона штовхалася з журналістом “Схем” Сергієм Андрушком, намагаючись “захистити”  президента Зеленського та голову ОП Андрія Богдана від незручних запитань.

Наступного дня Мендель пояснила, що “зупиняла” журналіста, бо той “втручався в особистий простір” першої особи держави. Але, вочевидь, вона робила це занадто наполегливо, заявила “Українська правда”.

Вибачитися за некоректну поведінку з боку Офісу президента та Мендель закликала Національна спілка журналістів України.

Спільнота незалежних журналістів “Ініціатива 34” вимагає звільнення речниці за непрофесійність.

Медіарух “Медіа за усвідомлений вибір” закликав Зеленського публічно відреагувати на “загрозливе” перешкоджання роботі журналістів.

Однак єдиною реакцією на заклики медійників був жарт президента. Через декілька днів після скандалу, розпочинаючи брифінг, Зеленський звернувся до Мендель: “Юля, ви сьогодні нікого не штовхали?”

Прес-секретарі попередніх президентів (керівники прес-служб)

Олександр Мартиненко, Ірина Геращенко, Ірина Ванникова,  Андрій Жигулін,  назвали  головні помилки  в комунікаціях нової влади:

– заяви, що журналісти їм не потрібні.

–  Їхні спікери ходять на телеканали і пояснюють. Але якість відповідей не відповідає тим темам, про які вони говорять. Спікери або недостатньо переконливі або недостатньо професійні.

– Щодо медіа як суб’єкта, то медіа для них —  це виключно спосіб трансляції думок до населення, а не самостійний суб’єкт.

– Крім того, представники нової влади дещо запізнюються с поясненням рішень Кабміну.  – Глибокі реформи проводяться, але мало хто пояснює людям, що відбувається.

– Недостатньо комунікацій щодо резонансних законопроектів, які приймають.  Але якщо люди не довіряють владі, то їхня діяльність стає суспільно нелегітимною. Як приклад – минула влада. Люди не розуміли, що відбувається і навіщо. Тому і завершилась діяльність тієї влади —  це була головна причина її поразки – провальна інформаційна політика

– Комунікації критично важливі зараз, коли думка людей може просто знищити владу.

– Прес-секретар — частина комунікації з людьми. Щоб сигнал, який подає президент, расходився максимально широко і не був викривлений.

Неправильно, коли відсутнє спілкування з пресою. Коли преса сприймається не як посередник, а як непотрібна формальність.

– Щодо речниці президента: проблеми Мендель стануть проблемами Зеленського. Вона не має права так робити.

– Дивно, що на порушення етики прес-секретаря замість вибачень постяться жарти.

Команді Зеленського треба  визнати, що це була неправильна поведінка, та вибачитися.

– Коли ти створюєш проблеми з медіа, ти їх створюєш своєму керівництву. Прес-секретар повинен конфліктні речі пом’якшувати, а не, навпаки, загострювати.

Бажаною є зібраність, компетентність і стриманість у спілкуванні з медіа.

Бо вага кожного вимовленого публічно слова —  надзвичайна!

Якщо є постійний дефіцит інформації про роботу президента – за вас завжди додумають нісенітниці, тому краще самим ставати ініціатором і тлумачем в офіційних комунікаціях.

Має практикуватись щоденна жива комунікація (брифінги, преспоінти, пресконференції) — те, що називають “must have”. Речник президента має пояснювати позицію глави держави.

– І головне завдання — це комунікація з медіа, вибудовування між ними максимально прозорих і чесних взаємин.

Щодо випадку, який стався між Мендель та Андрушком, він, звичайно, кричущий, адже ніхто не має займатися рукоприкладством.

Заступник керівника ОП заявив, що Юлія Мендель буде виходити і доносити меседжі, виступати певним рупором.

Але прес-секретар — це комунікатор між журналістами та людиною, яка має доступ до першої особи 24/7.

Це постійний зворотний зв’язок, реагування на виклики та постійний контакт з журналістами. Якби запровадилася американська система брифінгів, то, скоріш за все, запитань би не виникло.

Не треба втрачати зв’язку з реальністю.

Так, запитання Сергія Андрушка заскочило Юлію Мендель зненацька. Але пресконференція, обіцяна до 100 днів президентства, так і не відбулася.

Тому журналісти змушені були ставити запитання президенту та його оточенню при першій ліпшій нагоді. Задача медіа — інформувати своїх слухачів та читачів і добувати інформацію. Іноді у несприятливому середовищі. І вони будуть це робити.

В українській політиці за весь час існування незалежної України жодного разу представник президента до таких дій не вдавався, підсумовують як прес-секретарі попередніх президентів України, так і представники ЗМІ. І ворожнеча влади із журналістами, тим більше, коли вона заявляє, що вперше є реальним слугою народу – її фатальна помилка. Результати якої не забаряться.

Підготувала
Тетяна Квасюк