Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України.
Завдяки козацтву виник новий тип ікони – «Козацька Покрова», де під омофором Богородиці зображаються українські ієрархи, гетьмани і козаки. На хоругвах січовики також любили зображувати Покрову Богородиці, розпростерту над козаками…
Стало добрим звичаєм побувати 14 жовтня на службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.
Не дивно, що до Богородиці зверталися у важкі хвилини різні покоління воїнів. Зверталися матері, бабусі й усі, хто відчував найсильніший розпач – церква вчить, що Діва Марія заступається і за найзапеклішого грішника. У візантійському апокрифі «Ходіння Богородиці по муках» вона допомагає навіть засудженим на вічні тортури пекла.
У цей день, за переказами, більше ніж 11 сторіч тому дружинники-русичі князя Аскольда ще язичниками брали штурмом православну святиню – Константинополь. Молитовне єднання греків у щирому зверненні по допомогу до Пречистої Діви Марії породило диво: Богородиця явилася вірним з молитвою за них і накрила їх покровом (омофором) своїм, роблячи непереможними. Зло відійшло з поразкою не тільки від Божого міста, але й од русичів. Дружинники повернулися на Русь-Україну вже християнами. Аскольд став першим руським князем-християнином, збудував церкву, й чимало русичів тоді прийняли в серце Христа й були охрещені. Молитовні звернення русичів до Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого, який «віддав Україну під покров Пречистої Діви».
Певно, не випадково 14 жовтня святкують і День козацтва. У новому січовому таборі найперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи походом козаки завжди молилися своїй святій покровительці. У покровські дні запорожці обирали нового отамана. Січові церкви підпорядковувалися тільки Києво-Межигірському Спасо-Преображенському монастиреві, який «постачав» козакам духівників, натомість вояки, доживши до старості, заповідали своє добро монастирю, а самі часто йшли туди послушниками.
Вважається, що до Покрови слід завершити усі польові роботи, коли зібраний і засипаний у комори урожай, а поля засіяні озиминою.
За станом погоди на Покрову дехто «передбачав», якою буде зима: якщо вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня – теплою. Коли не випаде сніг, то не буде його і в листопаді, якщо журавлі ще не відлетіли у вирій, то холод притримається. У цей день традиційно вперше затоплювали у печі.
У цю пору всі масово одружувалися. Після 14 вересня починалися сватання, й після всіх обрядових дійств молоді, попросивши благословення Богородиці, ставали на шлюбний рушничок. Неодружені дівчата на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя. В народі жартували: «Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийде Покрова – зареве дівка, як корова». Пора одружень в українських селах тривала практично аж до початку Різдвяного посту.
Ілона ВАЛЬТЕР
