Наша газета вже розповідала про жмеринчанина Михайла Роскошенка. Хлопець закінчив на «відмінно» ліцей, навчався у педагогічному університеті за спеціальністю «історія та право».
Після того отримав диплом магістра у Донецькому університеті. Певний час працював не за профілем, бо хотілось кращої заробітної плати. Далі була робота бібліотекарем. Втім, коли Михайло зрозумів, що любить дітей і хоче присвятити себе вчительській справі, у вінницьких школах та по району йому місця не знайшлося. Але брали людей, які ще й не закінчили навчання. Була лише одна вакансія у Пикові Калинівського району. Молодий педагог вирішив спробувати.
– Перший час щодня їздив із Вінниці по 100 кілометрів, і доводилось прокидатись близько п’ятої ранку. За місяць на дорогу йшло 1600 гривень. Підрахував, що це дуже багато, і став шукати кімнату у Пикові. Коли йшов на роботу, мені казали, що із житлом проблем не буде. Втім, вийшло трохи по-іншому, але я ні на що не скаржусь. Осінній період 2018 року проживав у сільському будинку. Щоправда, із комунікацій було лише світло. А коли вдарили морози, жити в хаті стало холодно.
У молодого вчителя не витримували нерви, і він вже тоді задумувався над тим, аби піти. Проте на допомогу прийшов директор Пиківської школи №1 Петро Волосенко. Він запропонував Михайлу пожити у бібліотеці, бо на власному досвіді мав схожу ситуацію.
– Школа обігрівалась добре, поряд батареї. Поряд стіл, де готувався до уроків. Їжу готував у мультиварці, електрочайник слугував мені душем. У приміщенні холодильник, де зберігав продукти. Лише вбиральня на вулиці. Я вдячний директору за все, що він для мене зробив!
Аби вирішити проблему молодого вчителя, ми зверталися до керівництва відділу освіти та до сільського голови. Але, зі слів Михайла, ніякої допомоги від місцевої влади він так і не дочекався, допомагала лиш адміністрація школи. З весни директор школи Петро Волосенко звільнив один клас початкової школи, планував перевести туди бібліотеку, а у тому приміщенні зробити кімнату для вчителя. Почалася детальна розробка проекту, креслення. А влітку випадково Михайло натрапив на оголошення, що у Вінниці шукають вчителя історії в одну зі шкіл. Він подав документи та отримав перемогу у конкурсі. І вже з першого вересня працює.
– Причиною зміни мого місця роботи стали винятково побутові умови. Звичайно, у місті більша кількість дітей, ніж у сільській школі, тому роботи побільшало, як і перевірки зошитів. Однак воно того варте, адже мої побутові умови покращились, – розповів Михайло жмеринським журналістам.
Додамо, що Михайло Роскошенко — вчитель не в одному поколінні. Його мама працює вихователем у садочку, а бабуся Валентина, якій вже 70 років, досі викладає у Жмеринці фізкультуру та має чимало переможців змагань. Маючи таку родину, хлопець жодних перепон до своєї мрії не бачить й не шкодує, що його «освітянський хліб» був не завжди легким.
Віталіна Трудько
