У першій інстанції йому відмовили, тож подав скаргу до Вінницького апеляційного суду.

Захисником засудженого з власної ініціативи став переселенець з Донбасу Олександр Козлов. Він пояснив, що хоч в Україні немає механізму звільнення від відбування покарання, але слід зважати на рішення Віденського суду проти України, коли Європейський суд зобов’я­зує нашу державу реформувати юридичну систему.

– Зрозуміло, що таке реформування може забрати багато часу, а особи, які знаходяться за ґратами, не можуть так довго чекати. Питання слід вирішувати вже сьогодні, й це прямий виклик судам! – заявив Олександр Козлов. — Тому я не бачу нічого незаконного в тому, що Апеляційний суд ухвалить рішення, щоб звільнити Ігоря Трубіцина достроково-умовно або замінить його покарання на більш м’яке. Маємо прецедент — влітку 2019 року міський суд Ромнів, що на Сумщині, ухвалив таке рішення на користь одного із довічників…

Під час засідання захисник просив зважити на бездоганну характеристику засудженого. Мовляв, за 25 років Ігор Трубіцин провів колосальну роботу по виправленню, не отримував жодних стягнень та зауважень. Лише заохочення.

Підтримати ув’язненого з’явився і його пастор Петро Гречкосій, який є настоятелем Церкви святої Трійці християн віри євангельської.

– Американська статистика свідчить про те, що коли в школах відмінили Євангеліє, його стали роздавати у тюрмах, — розповів він під час допиту як свідка.

Сам Ігор Трубіцин не був присутній на засіданні. Спілкувався через відео­зв’язок. У всьому погоджувався зі своїм захисником.

– Я не просто ступив на шлях істинний, а й пишу книги, поезію, взявся випускати християнську газету «Узник», яку читають в 11 країнах світу. На волі моя діяльність стане ще більш масштабною, — сказав Ігор Трубіцин. – Неодноразово я звертався до Президента за помилуванням. Двічі це робив сам, але отримував відмову. Стільки ж за мене просили з установи виконання покарань, священники та небайдужі. Суд може вирішити це питання, навіть якщо воно не врегульоване національним законодавством. Потрібно опиратись на практику Європейського суду.

На наступному засіданні судді вже побачили довічника в суді, і колегія суддів Апеля­цій­ного суду своїм рішенням направила справу на новий судовий розгляд. Ухвалу першої інстанції скасували. Крапку у цій історії ще рано ставити, й фінал може бути непередбачуваним…

Додамо, що Ігор Трубіцин родом із Сєверодонецька. За вбивство двох людей у 90-х він був засуджений до смертної кари, а після того, як її відмінили — до довічного позбавлення волі. За ґратами перебуває понад 25 років. У 2014 році вперше звернувся до президента України про помилування. На Луганщині в нього дружина, діти та онучка, яку ніколи не бачив. Кілька місяців тому заступник міністра юстиції Денис Чернишов під час свого інтерв’ю зізнався, що мав зустріч із вінницьким довічником.

– Коли ми запитали в Тру­біцина, чи він вибачився перед рідними тих, кого колись вбив, Ігор відповів, що намагався зробити це неодноразово. Але, на жаль, його вибачення прийняті не були. Особа веде позитивну діяльність. Тому, якщо задатися питанням, чи являє ця людина небезпеку для суспільства, якщо його випустити на волю, то, на мій погляд, ні. Неможливо стільки років прикидатися, ніби розкаявся…

Вікторія Снігур
Фото Олексія Бойка