З наступного року в них забирають пасовище площею 42 гектари, тож люди можуть залишитись без єдиного заробітку — худоби й молока.

Кому саме дістанеться ласий шмат землі — поки не знають, але впевнені, все це зроблено навмисно, й розчаровані, що підтримка з боку місцевої влади відсутня.

– Пасовищем ми користуємось давно, чесно сплачували кошти, маємо всі квитанції. Останні роки сума коливалась в межах 5-7 тисяч гривень, хоча в інших громадах набагато менша. Раніше ми просили колишнього землевпорядника, аби нам зробив державний акт на пасовище, але він відповів, що нема чого турбуватись, ніхто на нього зазіхати не буде. Такої ж думки дотримувався й голова. Коли в країні почалась війна, бійцям стали роздавати землю. Й одному з військових видали 1,5 га землі саме на пасовищі, хоч і його родина була проти.

Після того стали ходити чутки, що назбиралось ще 10 бій­ців, і їм мають теж дати ділянки. То ми скинулись грішми, знайшли юриста, він став оббивати пороги інстанцій, написав на місцеву владу листа, й все ніби припинилось. Після того нам запропонували оформити оренду на пасовище чи зробити державний акт, але сільська рада відмовила.

Ми вже були готові скинутись з кожної хати по 500 гривень і допомогти, якщо наша держава бідна. Але від нас відмахнулись.

Цьогоріч за пасовище ми сплатили 8600 гривень. Після того прийшов лист з податкової, що жінка, яка збирала всі кошти, як орендодавець нічого не сплатила. І якщо цього не зробить, відбудеться кон­фіскація майна. Але ж це маячня якась, бо земля на даній громадянці не записана й вона її не орендує, — скаржаться жителі Городківки. — Нещодавно землевпорядник заявив, що більше землею ми не будемо користуватись, бо вона державна власність для ведення товарного виробництва. Ми не знаємо, як бути й з чого будемо жити. Хтось поклав око на нашу землю! Дехто каже, що її віддадуть 62 атовцям, але це неправда, вони отримали ділянки. Існує версія, що частину забере підприємець й буде видобувати пісок, але ж це небезпечно! За 3-4 кілометри до нас женуть люди худобу з іншої частини села та навіть із сусіднього, бо у них теж забрали пасовище. Заготівельники обіцяють підняти ціну на молоко, то громада буде вертатись до корівок. Натомість місцеві посадовці мають по кілька десятків гектарів та купують дорогу техніку. А проблеми простих людей їх не турбують. Просимо відповідні служби втрутитись й допомогти зберегти пасовище.

Виконуюча обов’язки голови Городківки Леся Лєсна прокоментувала дану ситуацію.

– У нашому селі є 5 пасовищ, й всі вони знаходяться за межами населеного пункту. Щодо вказаного, то питання по ньому вирішувалось на сесії, людям пояснено й дано рішення на руки. Не ми забираємо пасовище, а держава, бо це її власність. Земельну ділянку мають виставити на аукціон та будуть продавати.

Юристи радять громаді Городківки не опускати рук та подати звернення про створення громадського пасовища.

– Рішення про передачу такої землі, а також плату за користування для кожного власника корови ухвалюють депутати на сесії районної ради. Оформлення землевпорядної документації здійснюється за кошти місцевої ради. Крім того, слід зазначити, що ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» надає право користуватися громадськими пасовищами безоплатно на підставі права загального землекористування, — пояснюють юристи. — Тому, якщо в селі немає місця для випасу корів чи його відібрали, слід звернутись до органів районної та обласної ради й захищати своє право на землі загального користування.

Вікторія Снігур