В законопроекті про державний бюджет на 2020 рік свідомо занижена дохідна частина. Це робиться для того аби нова влада могла продемонструвати успіхи в економічній політиці, яких насправді немає. Єдиний пріоритет кошторису країни – виплата внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань. У той же час по всім іншим соціальним параметрам фінансування скорочується і в найближчому майбутньому ситуація навряд чи продемонструє позитивну динаміку. Про ризики, що закладені в Держбюджеті 2020, стимули для інвесторів, проблеми кредитних зобов’язань України та багато іншого в інтерв’ю «Економічним новинам» розповів відомий український політик, екс-міністр соціальної політики України (2016-2019рр) Андрій Рева.

Як Ви оцінюєте “турборежим” прийняття рішень у парламенті з приходом Зе-команди до влади? Наскільки позитивним виявиться тренд?

Мене, насправді, більше хвилює не швидкість прийняття тих чи інших рішень, а їх якість. Дуже добре, що важливі для країни закони почали прийматися швидко. Адже іноді на це витрачається забагато часу. Як приклад, над пенсійною реформою в уряді Володимира Гройсмана ми працювали півтора року. Майже сім місяців пройшло від моменту внесення законопроєкту в парламент до його прийняття. В першому читанні документ приймали у липні, а в другому – аж у жовтні 2017 року. Це довго. Такі важливі рішення можна і потрібно було приймати швидше. Тому сам темп прийняття рішень новою командою оцінюю позитивно. Адже багато законів, які лежали у Верховній Раді роками, нарешті почали прийматись. В той же час потрібно подивитись на кінцевий результат, а саме – в якому вигляді вийшов той чи інший закон. І тут можуть бути питання. За високої швидкості законодавчої роботи, яку в народі охрестили як «турборежим», завжди є ризик прийняття різних лобістських поправок та інших негативних моментів, які спотворюють початкову ідею законопроєкту, але які, на жаль, ми зможемо побачити тільки в процесі його реалізації. Зрозуміло, що парламент – це місце, де багато говорять. Проте люди, виборці, хочуть бачити результат законодавчої роботи. В даному випадку результатом є закони, які приймаються. Якщо вони приймаються швидко, то я не бачу тут нічого поганого.

Тим не менш, члени нової команди вже встигли відзначитись скандалами різного характеру, починаючи від підкупу, кнопкодавства, закінчуючи нещодавнім сексуальним. Що скажете з цього приводу?

Це абсолютно прогнозовані речі. Якщо ви формуєте свою команду з абсолютно випадкових людей, знайдених по інтернету, то які гарантії, що це дійсно команда однодумців? Якщо під час навчання майбутніх законотворців в «Трускавецькому університеті» їм відверто кажуть, що «вони ніхто і звуть їх ніяк», то що можна очікувати в кінцевому підсумку? Що всі опустять голову і будуть покірно натискати потрібну кнопку під час голосування за будь-який законопроєкт та ще й у турборежимі? Спочатку, начебто, нові обличчя були з цим згодні. Але по мірі того, як потрапивши в парламент, вони вдихнули повітря влади, ситуація змінилася. Окремі представники монобільшості почали задавати собі сакраментальне запитання в стилі Радіона Раскольникова: «Тварь я дрожащая или право имею?». Швидко з’ясувалося, що новим обличчям «ничто человеческое не чуждо». І вони почали кнопкодавити, сваритися, плакати, коли не приймаються їхні поправки, звинувачувати один одного у корупції і отриманні хабарів у конвертах тощо. Тобто, суспільство побачило, що нові обличчя поводяться точно так же, як і старі обличчя колись. Апофеозом всього цього театру абсурду став казус депутата Яременка. І справа навіть не у тому, що він у робочий час, у залі Верховної Ради вирішує особисті проблеми сексуального характеру, а те, як він поводився після цього. З’ясувалося, що нові обличчя ще й брешуть так само як старі колись!

Прогнозую, що в майбутньому таких скандальних моментів буде більшати, адже жодної відповідальності за свої дії фігуранти цих скандалів не понесли. І навряд чи суспільство погодиться з тим, що перевірка на поліграфі зможе замінити повноцінне розслідування НАБУ. Далеко не всі обличчя виявилися абсолютно чесними і новими. Деякі виявились абсолютно дурними. Деякі, як сказав сам голова Офісу президента Андрій Богдан, навіть «з психічними відхиленнями». Все логічно. Як казав класик, маємо те, що маємо.

Яке Ваше відношення до нещодавно прийнятого законопроекту, що надає право НАБУ і ДБР на прослушку?

Це логічний крок. Той хто по Закону має обов’язок проводити негласні слідчо-розшукові дії, досудове розслідування повинен мати таку можливість.

Найближчим часом у Верховній Раді депутати будуть обговорювати та приймати законопроєкт про державний бюджет на 2020 рік, підготовлений до другого читання. Чи справді слід очікувати суттєвих змін?

В порівнянні з документом, підготовленим до першого читання, в доопрацьованій версії держбюджету 2020 були змінені макропоказники. Тепер зростання очікується на рівні 3,7%. Була прийнята постанова, де прописані ті речі, як вони мали врахувати до другого читання. І коли я спробував відкрити її – вона не відкрилась. Коли оприлюднили програму уряду – її тут же сховали. Бюджет ледь встигли подивитись. Що їм запропонували змінити, і що вони змінять в результаті – ми не знаємо. Тобто ця нова команда абсолютно закрита. Ми по факту будемо бачити, що вони приймають тільки після того як це «щось» приймуть.

В інтерв’ю одного із телеканалів у Вас прозвучала фраза, що «показники доходів і витрат в бюджеті 2020, які представив Мінфін, не сходяться з реальними». Якщо так є насправді, тоді з якою метою завідомо даються неправдиві цифри?

Їм це вигідно. Вони свідомо занижують дохідну частину. А давайте самі і порахуємо. В бюджеті 2019 року передбачені доходи 1 трлн. 26 млрд. грн., а в бюджеті на 2020 рік – 1 трлн. 79 млрд. грн. Різниця в 53 млрд.грн. Зростання передбачено на рівні на 3,3%. Тобто 53 млрд. грн – це зростання на 3,3%? В бюджеті 2020 року передбачено 245 млрд. грн. на нацбезпеку і оборону. Це 5% ВВП. Якщо 5% – це 245 млрд. грн, то скільки буде 3,3%? Відповідь: 160 млрд. грн. А в нас 53 млрд. грн. То де ще 100 млрд. грн? Йдемо іншим шляхом. Дефіцит бюджету 95 млрд. грн. Це 2,09%. То 3,3% – це тих самих 160 млрд. грн. То де ще 100 млрд. грн? Добре, нехай завищена база була в 2019 році. Відкиньте 50 млрд. грн. Але де ще тоді 50 млрд грн? Вони занизили дохідну частину, щоб мати перевиконання і розповідати всім як ми швидко зростаємо. З моєї точки зору, абсолютно шахрайська схема, яка спрямована на те, щоб вводити в оману громадськість і показувати успіхи в проведенні економічної політики, хоча ці успіхи закладались саме таким нечесним шляхом.

Як би Ви оцінили пріоритети в програмі Кабміну, які повинні створити стимули для інвесторів і забезпечити зростання економіки 5-7%, про що заявив прем’єр Олексій Гончарук?

Пріоритети визначаються розміром фінансування. Єдиний пріоритет в проекті бюджету 2020 – це виплата державних боргів. Ця стаття запланована в 100%-му розмірі. Жодна інша стаття видатків так не забезпечена коштами. А значить ніяких пріоритетів, окрім вищезазначеного, в проекті бюджету немає. Всі інші розмови про пріоритети – це «бла-бла-бла». Як казала одна героїня фільму: «Не учите нас жить, лучше помогите материально».

Тим не менш, нове керівництво продовжує переговори с МВФ щодо нової програми співробітництва. Наскільки така політика себе виправдовує та чи зможе Україна коли-небудь обходитися без міжнародних запозичень?

Проблема не в кредитах МВФ. МВФ не дає кошти в державний бюджет. Кошти, які надходять від цієї міжнародної фінансової установи йдуть в резерви Нацбанку. І, таким чином, збільшуються золотовалютні резерви країни. Завдяки співпраці з МВФ ми маємо можливість виходити на ринок запозичень і залучати ресурс, продаючи облігації внутрішньо-державної позики (ОВДП). Якщо кредит МВФ йде під 2%, то ОВДП ми продаємо з дохідністю 15% і більше. Тобто ми беремо гроші, продаємо наші ОВДП фінансовим спекулянтам під 15% і виплачуємо старі борги. Таким чином, ми перекредитовуємось. Але від такого перекредитування наші боргові зобов’язання не зменшуються, а збільшуються. І по факту – в бюджеті 2020 року передбачено зростання державного боргу на 60 млрд. грн. Це при тому, що в цьому році від продажу ОВДП ми залучимо 418 млрд., а в наступному 438 млрд. грн. І все одно наші борги зростатимуть. Ось де, насправді, проблема. Тобто йде створення фінансової піраміди, яка рано чи пізно рухне і її крах на собі відчують усі.

Чому інвестори не бажають інвестувати в реальний сектор економіки України і як заохотити їх до цього?

У вас є гроші. Ви можете ризикнути, вкласти їх у виробництво і, можливо, отримати прибуток через десять років. Або можете купити ОВДП і отримувати свої 15% вже зараз. То що ви зробите? Я думаю, що відповідь очевидна. Тому всі розмови про інвестиції, допоки продаються ОВДП під 15%, – це розмови ні про що. Рано чи пізно така економічна політика призведе до ситуації, що платити стане неможливо. Ми вже сьогодні на обслуговування боргу сплачуємо 40% бюджету. Тому я з тривогою дивлюсь на наші перспективи з точки зору фінансової стабільності.

Який же тоді вихід?

Якщо нова команда – реальні реформатори, то треба скорочувати запозичення від продажу ОВДП. Якщо вони вже почали такі жорсткі заходи економії, то нехай проводять по всім статтям. Треба перестати нарощувати борги. Вони ж не говорять про абсолютні цифри, а кажуть: «Відсоток боргового навантаження у співвідношенні до ВВП знижується». А в реальному житті у 2019 році державний борг складав 2 трлн.60 млрд. грн, а у 2020 році складатиме 2 трлн. 120 млрд. грн. Відсоток зменшився, але ж сума виплати збільшилась. Ось таке «зниження» боргового навантаження!

Політичне питання: Чи стане «формула Штайнмаєра» прологом миру між Україною і Росією? Адже в суспільстві щодо цього дуже змішані почуття…

В чому небезпека «формули Штайнмаєра»? В п. 9 Мінських угод написано, що контроль над кордоном буде передано Україні наступного дня після проведення виборів. Тому ті, хто кричать спочатку контроль над кордоном, а потім вибори – брешуть. Цей алгоритм чітко прописаний в Мінських документах. Зазначено, що закон про статус окупованих територій приймає українська сторона, але не написано, коли він вступає в дію. Припустимо, що ми провели вибори, прийняли закон про статус і наступного дня починаємо вимагати, щоб нам передали контроль над кордоном. А у відповідь чуємо: «Ми передумали». Тоді ми кажемо: «Ну, раз ви передумали, то закон про статус не вступає в дію». Так було до підписання Кучмою листа про згоду з «формулою Штайнмайєра» в редакції Лаврова.

Тепер все змінилося, адже у «формулі Штайнмайєра» написано, що закон про статус вступає в дію в 20.00 в день виборів. Це значить, що важіль впливу на бандитів втрачається. Наступного дня, коли вони почнуть «бикувати» можна було б сказати, що статусу немає. А тепер цього зробити ми не зможемо. Я задаю питання: навіщо? Або, як казав Віктор Янукович: «нахіба?» Це чиста здача національних інтересів. Зараз багато розповідають про розведення… Але ви почитайте в чому небезпека. Росіяни над нами всіма сміються. Тому, що вони знають, що вимагають, а ми тут сперечаємось не зрозуміло про що. Нас позбавили важелів впливу на бандитів. Ми погодились, що закон про статус буде введено в дію одночасно з виборами. От і вся «формула Штайнмаєра».

Для чого поспішають із розведенням військ?

Тому що Росія відмовляється проводити зустріч у «нормандському форматі». Ну, нехай собі не проводить. Що це змінює? Що ви хочете в «нормандському форматі» отримати? Росіяни підуть з української території? Ні. Я взагалі не розумію логіки наших можновладців. Якщо вони хочуть здати Україну – тоді все зрозуміло. До речі, час згаяли. Треба було це зробити 28 жовтня в Мюнхені. Як колись у 1938 році. Тоді теж Чехословаччину здали в присутності Англії, Франції, Німеччини і Італії. А зараз у присутності Франції і Німеччини можна було підписати капітуляцію України. Було б достатньо символічно.

Коли можна буде говорити про терміни відновлення пенсій на Донбасі?

Тільки після деокупації. Не раніше. Всі хто говорить, що потрібно це робити зараз вважаю, що вони недалекоглядні і не працюють в інтересах України.

Чи можна вважати бюджет 2020 соціально орієнтованим? Що можете сказати відносно базових соціальних стандартів, які закладені в бюджеті? Наскільки відчутними для громадян будуть анонсовані підвищення мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму та пенсій, враховуючи економічні реалії в країні?

Такого антисоціального бюджету в нас давно не було. Вони зобов’язані будуть в березні зробити перерахунок пенсій. А з 1 січня збільшити пенсії військовим, так як це передбачено рішенням попереднього уряду. Значить, для проведення цих операцій потрібно було передбачити кошти у Пенсійному фонді. Ці кошти не передбачені. Ні у вигляді дотацій, ні у збільшенні власних надходжень Пенсійного фонду від єдиного соціального внеску (ЄСВ). Чому? Тому, що вони практично заморозили зарплату у бюджетній сфері. Якщо не зростає зарплата в бюджетній сфері, то не зростає і в приватному секторі. Відповідно, надходжень до Пенсійного фонду недостатньо для того, щоб виконати ці зобов’язання.

Урядом Гройсмана було передбачено збільшення зарплати вчителям. Для цього була розроблена нова тарифна сітка. Ми поетапно передбачили, як повинна виконуватись норма закону про освіту щодо зарплати вчителям в чотири прожиткових мінімуми. На цей рік потрібно було передбачити в бюджеті додатково 15 млрд. грн. Натомість передбачено тільки 7 млрд. грн. Вони 8 млрд. грн не знайшли для того, щоб вчителям підняти зарплати? Це при тому, що програму субсидій скоротили на 10,5 млрд. грн.! Якщо ви забираєте з однієї соціальної статті, то віддайте її іншій. Але цього не зробили.

Перелік антисоціальних рішень можна продовжувати. Пам’ятаєте, як представник президента в Кабміні Андрій Герус казав, «що система субсидій штучно не дає можливість майже мільйону людей отримати субсидії, тому ми повинні розширити цю програму на мільйон людей». Потім була ідея звільнити 70-літніх від сплати комунальних платежів. В результаті вони збільшили відсоток обов’язкового платежу з 15 до 20%. Тепер всі бідні люди будуть платити на третину більше. Ось приклад, де слова, а де дії.

За словами прем’єр-міністра Гончарука принцип розподілу субсидій в бюджеті 2020 не зміниться і на це планують виділити понад 47 млрд. грн. Наскільки українська система субсидіювання себе виправдовує?

Повністю виправдовує. Система буде потребувати менше коштів, з точки зору бюджетного фінансування. Але це зменшення не на 10,5 млрд. грн, як заплановано в проекті бюджету 2020.

Від чого залежить розміри бюджетного фінансування системи субсидій?

По-перше, від росту доходів. Якщо ви плануєте незначний ріст доходів, то відповідно у вас не буде зменшення розміру субсидій і кількості субсидіантів. По-друге, від розміру комунальних платежів. Якщо комунальні платежі швидко зростають, тоді кількість субсидіантів збільшується.

Що ми маємо на сьогоднішній день? Прогнозується зростання ціни на електроенергію для населення у 2020 році. З першого січня припиняється державне регулювання ціни на газ. З 1 листопада НАК «Нафтогаз Україна» підняв ціни на газ для промисловості на 20%. Питання: наскільки зросте газ для населення з 1 січня? Теж як мінімум на 20%. Це потягне за собою збільшення фінансування програми субсидій? Так. А вони скорочують фінансування цієї програми на 10,5 млрд. грн.

Якщо ви підвищуєте комунальні платежі і водночас зменшуєте фінансування програми субсидій, то тоді маєте забезпечити адекватне зростання доходів населення. Це – прямий обов’язок уряду. Але не робиться ні першого, ні другого: фінансування програми субсидій скорочується, доходи населення адекватно не підвищуються. Висновок – заяви про кінець епохи бідності, як казав Марк Твен, дещо перебільшені. Принаймні для мільйонів українців з невисокими доходами.

Прокоментуйте заяву прем’єра Олексія Гончарука, що «уряд не має намір підвищувати податки для того, щоб нарощувати доходи». Чи так є насправді?

Не знаю, що він мав на увазі. Їх дуже складно зрозуміти. Вони говорять одне, а роблять зовсім інше. Тому не можу його коментувати. Нехай сам Гончарук і розтлумачить, що мав на увазі.

Що можете сказати щодо податків для ФОП?

Податки для ФОП не зростають. Але посилюється контроль за їх сплатою. Ми всі говоримо про офшори, про олігархів… А насправді всередині країни є величезний офшор. Він називається спрощена система оподаткування. Спрощена – це значить легше з бухгалтерією. Це не означає, що не треба платити податки взагалі. А у нас окремі представники великого бізнесу спрощену систему оподаткування розуміють саме як таку, що податки можна не платити. Вони намагаються використати її для «оптимізації», а якщо називати речі своїми іменами – для несплати податків до бюджету. Хто від цього страждає? Пенсіонери, вчителі, лікарі, працівники культури, військові. Якщо не платяться податки до бюджету, то як можна будувати дороги, забезпечувати якісну медицину, освіту? Тому я вітаю заходи, спрямовані на подолання тіньової економіки, ухилення від оподаткування суб’єктів великого бізнесу.

Чому в нас процвітає контрабанда, або як кажуть «контрабас»? Якщо ви провели у вигляді контрабанди через Одеську митницю величезну товарну партію і тут же на сьомому кілометрі його продали без касового апарату, чеку, без нічого, тим самим, ви легалізували контрабанду. З чого повинна початись боротьба з контрабандою? З касових апаратів, з сертифікатів походження товарів, касових чеків і т.д. Хоча перша група підприємців не попадає під цей закон. І я вважаю це неправильно. Вони теж повинні мати касовий апарат. Коли я був в Хорватії у 2018 році, в центрі Загреба ми з колегою міністром купили смажені каштани. І нам тут же видали чек. Ми сувеніри купували – нам давали чек. А в Україні це чомусь приниження підприємця, якщо у нього буде касовий апарат. Тому, введення реєстраторів розрахункових операцій, кешбеку, я вважаю правильним.

У Міністерстві економіки заговорили про скасування єдиного соціального внеску (ЄСВ), зменшення податків на доходи з паралельним зростанням податків на нерухомість. Що скажете з цього приводу?

Мілованов робить все, щоб відвернути увагу суспільства від намірів #урядусамокатів# продати стратегічні державні підприємства і землю сільськогосподарського призначення. Для того, щоб не було в суспільстві дискусії щодо таких важливих речей, він пропонує подискутувати ні про що. Адже Мілованов чудово розуміє всю абсурдність і безперспективність такої дискусії. За рахунок ЕСВ виплачується не тільки пенсія. Виплачуються страхові виплати людям-постраждалим на виробництві, регреси шахтарям, металургам, тим, хто отримав професійне захворювання, виплачуються лікарняні. Якщо ви скасовуєте ЄСВ, то значить це треба якось компенсувати. Мілованов каже: «Ми скасуємо ЄСВ і піднімемо податок на землю і на нерухомість». Якби він подивися статистику, то побачив на кого оформлена земля і нерухомість. На пенсіонерів, у більшості випадків. Ми заставимо їх заплатити за майно, що за ними числиться, а потім частину цього отриманого прибутку будемо виплачувати у вигляді пенсій? А якщо пенсіонер не зможе заплатити? Він що, буде конфісковувати у них майно і продавати на ринку? Він хоче революцію? Я не думаю, що він цього не розуміє. І він не «дебіл», як про нього сказав Ігор Коломойський. Швидше за все, це така маска, таке акторське амплуа, яке добровільно обрав собі Мілованов. Хоча в цьому він не є оригінальним. До нього в такому амплуа виступав Леонід Черновецький, якого з легкої руки Михайла Бродського народ охрестив «Льонею Космосом». Тепер ось маємо міністра-астронавта Мілованова. Як сказав класик, все повторюється двічі. Перший раз у вигляді трагедії, вдруге – у вигляді фарсу.

Яка Ваша позиція щодо анонсованого запуску ринку землі? Чи готова економіка країни до таких змін?

Ринок вже давно існує. Земля продається і купується. Щоправда, несільськогосподарського призначення. Я пам’ятаю, як у 2001 році приймався Земельний кодекс. Голосували прямо бюлетенями. Тоді почали продавати землю несільськогосподарського призначення. І нічого, попри апокаліптичні прогнози, кінець світу не настав. Але водночас, тоді було введено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Земля розпайована. І вона знаходиться у власності простих громадян. Сьогодні вони є орендодавцями. Але продати свій пай людина не може. І тому, коли ми говоримо про зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, то мова в першу чергу йде про забезпечення прав власників земельних паїв на розпорядження своєю власністю. Людина має право розпоряджатися своєю земельною власністю. Це аксіома.

А от далі починаються питання: кому вона має право продати, хто має право купувати, які обмеження при купівлі-продажу? Тобто все те, що називається процесом регулювання. Наприклад, у Франції ви не зможете продати на ринку свою землю. Спочатку ви повинні запропонувати її муніципалітету, де проживаєте, із фіксованою ціною, якщо останнього це не зацікавило, тоді ви пропонуєте її своєму сусіду, і якщо він теж не погоджується купувати, то тоді ви виходите на ринок із тією ж ціною, по якій пропонували муніципалітету. Не можна так, що ви придумали космічну ціну для муніципалітету, там відмовились, а потім в двадцять разів дешевше ви вирішили продати на ринку. В деяких країнах можна продати землю Державному земельному банку, який її викуповує, а потім продає іншому. Тобто є різні варіанти регулювання.

А що пропонується зробити в Україні?

Той варіант який нам пропонується, а саме «необмеженого права купівлі-продажу», є неприйнятним. До чого це може призвести, якщо цей процес не регулювати? Наприклад, я фермер і мені пропонують купити землю. Даю умовно Марії Іванівні по одній тисячі доларів за пай. Увечері приходить мій сусід із банку і пропонує вже півтори тисячі. Я зранку приходжу оформляти договір, а мені кажуть, що виникла проблема з документами. Починаю розуміти, що щось не так. Питаю скільки дає сусід та даю вже дві тисячі доларів. Скажіть, будь-ласка, хто виграє в цьому змаганні? Представник банку чи фермер? Звичайно, що представник банку. І, таким чином, він зосереджує в своїх руках землю, яку я обробляю. Тобто змінюється орендодавець. І доходи від обробітку землі теж перерозподіляються на користь нового власника. Таким чином, цей фермер стає таким же нещасним рабом, яким був селянин при радянській владі. Він не зможе викупити землю, якщо не дати йому преференцій. А якщо ви даєте комусь преференції на ринку – це вже регульований ринок. Коли ви кажете «нерегульований», то ви заздалегідь ставите свого власного фермера в невигідне становище. І виникає питання: для чого тоді вводити ринок, в чиїх інтересах?

Я вважаю, що інтерес держави повинен бути у створені і захисті тих людей, які сьогодні живуть і працюють на землі – українських фермерів. Хто їх повинен захистити на українському ринку, як не українська держава? ЦЕ ЇЇ ОБОВ’ЯЗОК. Я розумію, що для деяких – держава – це сервіс. Такий собі рефері в рингу, який буде рахувати до десяти, коли українського фермера будуть бити великі іноземні і національні корпорації з великими фінансовими можливостями. Що буде означати такий «чесний» поєдинок? Що наш фермер його програє. І держава має це просто констатувати?

Великі корпорації, або агрохолдинги, як казав колишній народний депутат Вадатурський, можуть бути зареєстровані в Люксембурзі і платять податки там. В Україні вони податки майже не платять. Якщо ви їм скажете, що можете зосередити в своїх руках до 200 тисяч гектарів, то значить, що українському фермеру «гаплик». І такий «нерегульований «чесний» ринок» нічого не дасть країні, окрім просто перетворення її на сировинну базу. Вам один раз заплатять, але далі ця земля буде не ваша і ви нічого з неї не матимете, тому що весь ресурс буде викачуватись і виводитися за кордон. І на своїх чорноземах ви будете «сидіти і смоктати лапу». От і все. Тому питання в регулюванні. Чиї пріоритети ми хочемо забезпечити під час Земельної реформи?

До речі, профільний комітет підтримав не урядовий законопроект, а депутатський, де передбачається навіть в майбутньому продаж землі іноземцям.

Наскільки ми захищені законодавчо в питанні продажу землі іноземцям? Чи є ризик, що російські бізнесмени, які зазвичай мають не один паспорт, можуть скупити українську землю?

Росіяни якраз перші, хто почне скуповувати українську землю. І не тому, що вона їм потрібна, а просто щоб позбавити Україну ресурсу. Вони ж газом торгують не для того, щоб отримати прибуток, а використовують як зброю економічного тиску на ті чи інші країни. Тому якщо ми не встановимо запобіжники, все може закінчитися плачевно. Чому ізраїльтяни не продають землю? Хто купить її в Ізраїлі? Звичайно, що грошовиті іноземці із Саудівської Аравії, Катару та інших країн. Скуплять, щоб позбавити ізраїльтян землі. І вони це дуже добре розуміють. Тому ми теж повинні розуміти, яка в нас загроза. Треба забути про продаж землі іноземцям доки у нас така ситуація із Росією. Бо через підставні фірми, через будь-кого росіяни витягнуть все, що можна.

Які, на Вашу думку, перспективи введення накопичувальної пенсійної системи? Чи реально в нашій країні відкладати кошти на старість?

Навколо цієї теми дуже багато міфів. Передбачається, що ви відкладаєте гроші і через 20 років отримаєте додаткову пенсію. Це нагадує епізод із фільму «Буратіно». Буратіно отримує від Карабаса Барабаса п’ять сольдо, до нього приходять Кіт та Лисиця і кажуть, що знають спосіб як примножити капітал Буратіно. Вони відводять його на Поле Чудес, яке по факту виявляється звичайним міським сміттєзвалищем. Довірливий Буратіно закопує ці монети, потім їх поливає, говорить магічні слова «крекс-пекс-фекс», і починає чекати на ранок, коли, нібито, має вирости дерево з грошима. Ви пам’ятаєте чим це для нього закінчилось? Оце приблизно теж саме, що пропонується сьогодні українцям. Не дарма Поле Чудес знаходиться в Країні Дурнів.

Подивіться на досвід сусідів, які запровадили накопичувальну систему. Вона скрізь по суті збанкрутувала. В Польщі, Литві, Угорщині, Хорватії. Проблема не в тому, щоб зібрати гроші (хоча для України це теж проблема, тому що в нас доходи нижчі ніж у сусідніх країнах), а в тому куди ці гроші вкладати. Недержавний пенсійний фонд – це не банк. Ви не можете фінансувати ризиковані фінансові операції. Ви можете вкладати гроші в надійні структури, які дають невисокий, але стабільний прибуток. Назвіть мені хоч одну структуру в Україні, яка б більше 20 років торгувала акціями на ринку? Ви знаєте хоча б одну таку? Така ж ситуація була і в інших країнах. Люди вкладали гроші в ОВДП. Що це означає? Вони фінансували дефіцит бюджету. От двадцять років вони його фінансували, отримали ці папірці, і коли у 2018 році в Хорватії порахували, скільки потрібно виплатити грошей в 2022 році, то вони взялися за голови. Як виявилось, людина, яка платила тільки в солідарну систему, порівняно з людиною з такими ж показниками стажу і заробітку, але яка одночасно платила і в солідарну, і в накопичувальну систему, мають зовсім різний розмір пенсії. В першому випадку пенсія була на 30% більше, ніж у другому. Всі ці «накопичення» стали результатом того, що утримання недержавних пенсійних фондів йде від 7% в рік і вище, а в державному на 1%. Прибутковість низька. В результаті гроші накопичувальної системи «проїлися». Що уряд Хорватії був вимушений зробити? Вони дозволи людям, яким треба платити пенсії з двох джерел, в останній рік плати забирати гроші з недержавного фонду і вкладати в солідарну систему. І тоді у них пенсії будуть на 18% вище, ніж із двох джерел. То «нахіба» це робити? Що це дає? Це ж не був розвиток економіки. Вони просто фінансували бюджетний дефіцит. Так само як сьогодні Міністерство фінансів України виходить на ринок і продає ОВДП. Йому все одно кому продавати. І якщо на цьому ринку з’явиться ще один покупець ОВДП у вигляді недержавних пенсійних фондів, то це означає, що буде більше покупців. Що це дасть економіці? Нічого. Просто ви частину своїх грошей заморозите. Уряд отримає можливість покривати бюджетний дефіцит. А ви, як Буратіно, будете сидіти і чекати, коли вам друга пенсія «відломиться». Нічого вам не «відломиться». Так як не «відламалось» ні полякам, ні хорватам, ні угорцям, ні литовцям.

Що Ви порекомендуєте робити в цьому випадку?

Якщо ви хочете зберігати гроші, то вам потрібно купувати іноземну валюту. Іншого варіанту на сьогоднішній день немає. Така реальність. Хоча ви можете послухати прем’єра і витягти ваші заощадження з-під подушки. Звичайно, якщо вони у вас є і якщо ви вірите, що ми знаходимось на порозі великого економічного прориву. При цьому, не забудьте лишень сказати «крекс-пекс-фекс!»

Ксения ЛАЗОРЕНКО