Отже, після проведеної інвентаризації встановлено, що на початку 90-х років у володінні держпідприємств було близько 1,3 млн га землі. Зараз їх лише 600 тисяч. Земельні ділянки вкрали різними методами і схемами. Її переводили у комунальну власність, а далі – фізичним або юридичним особам. Ці вкрадені, по суті, землі зараз хтось обробляє, хтось побудував на них будинки…
Інші джерела стверджують, що насправді державних земель було в десять разів більше. Очевидно, аудит продовжиться, якщо вся ця інвентаризація не черговий піархід перед прийняттям закону про ринок землі в Україні. Але коли вже на рівні профільного міністерства називаються такі цифри, то нам, простим громадянам, платникам податків, яким всі ті прихвачені землі належали, цікаво знати: а хто ж їх розікрав і «де вони поділися»? На перше запитання відповідь очевидна – розхапали ті тисячі гектарів люди, що були при владі. Яких народ наймав захищати державне майно.
Міністру, певно, відомо, на балансі якої установи вкрадені земельні ділянки знаходились. І, зрозуміло, що ці землі не перевезли на Марс. При бажанні можна встановити нового власника-мільярдера. А з ним вже розбиратись. І обов’язково держава має розібратися з кожним квадратним метром викраденої у неї землі в кожному селі. Він має повернутися справжньому власнику, народу, або за нього чиновники-злодії мають заплатити реальну ціну. Інакше виникає логічне запитання: «А для чого нам така держава?»
Мільярди ми виділяємо на її утримання, а вона, народна слуга, державний службовець чи депутат, за ці гроші ще й обкрадає свого господаря на космічні суми і нахабно потім катається перед ним на дорогих «Лексусах» і купує за ті гроші вілли в Іспанії чи Ізраїлі. І слізно розповідає, що немає грошей у Пенсійному фонді.
Зараз знову народні слуги взялися за ринок землі, у Верховній Раді чубляться фракції, але жодна не ставить питання: «А як же з тими розкраденими землями?» Можливо, першим кроком до ринку землі мав би стати повний аудит наших земель. Потім – повернення вкраденого, а вже тоді можна буде говорити про ринок, адекватні ціни і реальний захист національних інтересів.
І взагалі, не завадило би провести прискіпливу інвентаризацію всіх наших національних ресурсів, всього державного і комунального майна та ефективно, на користь народу ним розпорядитись. Тоді кожен зрозуміє, що у нас є держава, яка нарешті почала дбати про свій народ та захищати його інтереси.
Заслужений журналіст України
