4 листопада під час засідання Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка студенту четвертого курсу юридичного факультету Степану Сіраку були вручені нагороди — медаль «За врятоване життя» від Президента України, а також відзнаку Вченої ради.
Державну нагороду вручали віцепрезидент Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова із взаємодії зі Збройними силами України та іншими збройними формуваннями Олександр Гагаєв і виконавчий директор ПДМШ Таміла Данілевська.
Перед врученням медалі Олександр Гагаєв розповів, що в червні цього року в Мар’їнці Степан Сірак був у складі бригади MedStar Медевак ПДМШ, яка евакуювала солдата Дмитра Гержана, важко пораненого під час операції СБУ з вивезення проросійського бойовика Володимира Цемаха на підконтрольну територію. Евакуація солдата-розвідника була пов’язана з безпосереднім ризиком для життя самих медиків-добровольців: як пізніше того дня стало відомо з радіоперехоплення, існував наказ ворога знищити машину «швидкої допомоги».
Ректор університету Леонід Губерський підкреслив, що Степан Сірак є першим студентом, нагородженим такою відзнакою.
Батько Степана, начальник автобази Вінницької облради, розповів більше подробиць про цю секретну операцію.
– Я дуже пишаюсь сином. Спершу ця операція була досить закритою… Так, у ній фігурує цивільний, яким виявився всім відомий Цемах, але головне — це порятунок Тритона, — розповів Андрій Сірак. — У Діми була травматична ампутація ноги, і життя бійця дійсно перебувало під загрозою. Його вдалось врятувати, і нині він вже на протезі… На жаль, інший поранений військовий Саша Колодяжний, якого вивозили медики бригади, був набагато важчим і прожив у госпіталі 11 діб… Вічна пам’ять йому. Був справжнім бійцем та дуже світлою людиною.
– Як Степану вдається поєднувати навчання на юриста в університеті Шевченка та службу медиком?
– Це його вибір. Це важко! Але я поважаю намір пацана стати мужчиною саме в таких ситуаціях. Як батько я бачу, що він сам моделює своє майбутнє і робить для свого успіху все правильно. Лише підтримую і допомагаю порадами як друг…
– Вчитись за кордоном не було бажання?
– Ні… Степан мріяв навчатись у цьому вузі в «червоному» корпусі… Хоча за результатами ЗНО він вже був зарахований у Львівський універ. Але ми порадились — і він пішов у «Шевченка». А ця нагорода — стимул працювати ще краще і отримувати нові знання. Та рятувати життя на передовій…
