Нагадуємо, що молодому офіцеру через надважку хворобу терміново була потрібна трансплантація печінки.

Вартість операції, яку могли провести білоруські лікарі, становила близько 125 тисяч доларів. Без перебільшення, уся Україна, зокрема наша газета, відгукнулась на заклик допомоги, коли рахунок йшов вже на секунди… Це було перше диво… А далі відбулись ще щасливі та радісні дива!

– Це дійсно Божі дива! Наприкінці жовтня стан Сергія вже став надважким… Операція була потрібна негайно. І ми ще увечері 28 жовтня у Вінниці думали, як діятимемо, коли нам прийде терміновий виклик з Мінська. Відклали розмову на ранок. А 29 жовтня о 7-й ранку телефонує серйозний жіночий голос: «Є донор! Вам до 18-ї години цього ж дня необхідно бути у Білорусі!» — згадує дружина Тетяна Довгань. — У нас навіть дорожніх валіз не було… За 10 хвилин ми зібрали сумки та гайда до Києва. Я жартую, що нині вже сама можу служити, бо оперативно збиратися навчили обставини! І знову диво — сестра Сергія забрала останні два квитки на найближчий рейс до Мінська, а ще один авіаквиток ми придбали вже у самих Жулянах! Це був наш перший у житті авіапереліт. Вже увечері дісталися до Білорусі. Фактично відразу з літака Сергія поклали на операційний стіл. А ми молились й чекали…

Коли нас побачила старша медсестричка, щиро посміхнулася: «Ой, это парень с Украины… Слава Богу, что быстро вернулся!»

– Як відбулась сама операція? Сергій не жартував ще в лікарні про «нову печінку»?

– Операції такого рівня зазвичай дуже складні. Тривають від семи до 12 годин чи навіть більше. Сергія оперували близько дев’яти годин найкращі фахівці. Ми вдячні всім, хто допоміг врятувати Сергія.

Перші слова, які я почула на ранок після операції від лікаря Олексія Щерби: «Все пройшло добре!» Інших слів ми вже й не потребували!

Після виходу з анестезії Сергій був увесь у медичних трубочках, під’єднаний до різноманітних датчиків. Поступово відкривав очі. Нині ми вже повернулись до Вінниці. Це зараз Сергій жартує, що звикає до нової печінки, а вона до нього!

– Чи Ви знаєте людину, яка стала донором для Вашого чоловіка?

– Наскільки мені відомо, відповідно до білоруського законодавства, оприлюднювати таку інформацію заборонено. Навіть нам — пацієнтам. Лише один лікар пожартував — мовляв, у Сергія тепер частково білоруське коріння і має два дні народження: один у паспорті, інший – у протоколі операції. Тож хто ця людина, яка вже стала нам наче брат чи сестра — на жаль, не знаємо.

– Чи відвідували Сергія білоруські рятувальники? І чи не хоче Ваш чоловік після реабілітації знову стати до лав рятувальників?

– Білоруські рятувальники теж переймались долею Сергія. Хотіли відвідати його після операції. Але в реанімацію пускають тільки рідних, тому не склалося. Чи повернеться Сергій на улюблену службу? Зараз важко сказати. Час покаже!