17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тисяч щодня — стільки людей помирало тоді в Україні. Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській рівень смертності був вищий у 5-6 разів. З урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу) Голодомор забрав життя 14 мільйонів людей. Гуманітарні наслідки Голодомору не зрівняються ні з чим.
За підрахунками французьких демографів, внаслідок Голодомору в Україні не народився мільйон дітей. На загальні цифри смертності вплинуло й віддане тоді владою розпорядження ЗАГСам не реєструвати смерть дітей віком до одного року. Середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 року у чоловіків і 10,9 року у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде не зафіксовано.
Ілля Шульга, професор Вінницького педінституту ім. М. Коцюбинського один з перших дослідників Голодомору на Поділлі. За його оцінками, лише на території Поділля в 1932—1933 р.р. померло 1 669 564 особи. З них понад 200 тисяч дітей.
9 грудня 1948 року ГА ООН одноголосно прийняла «Конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього». Лише створена завдяки зусиллям української діаспори комісія Конгресу США на чолі з Дж.Мейсом у 1986 р. назвала Голодомор 1932-1933 р.р. в Україні геноцидом.
«Щоб вшанувати хвилиною мовчання кожного загиблого у Голодоморі, треба 13 років», — сказав Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
Рубали нас під корінь, корчували
Рубали геть під корінь, корчували,
Зі світу звести намагались нас,
А наші землі бидлом заселяли,
Що згодом відгукнеться ще не раз.
Нас стільки раз просіяно крізь сито,
Добірне в війнах спалене зерно.
Мільйони замордовано і вбито,
А вверх спливли полова та лайно…
Оте лайно собі подібне плодить,
Нестерпний сморід руССкім духом зве,
Імперський привид поза тином бродить,
Непотріб й досі серед нас живе.
Полову вітер носить по оборі…
Які ж ті сходи будуть по ріллі,
Коли насіння з куколем в коморі,
А вже клепають коси москалі.
Лунає зрада, відчай тисне груди,
Та руки долу все ж не опускай,
Бо Україна, перш за все, це люди,
Готові боронити рідний край.
Плекай ріллю, зернину до зернини,
Рости еліту, знищуй бур’яни,
Бо наша доля – доля України,
Щоб мир настав – готуйся до війни!
Мирослав Вересюк
