Нещодавно виповнилось 130 років із часу здачі в експлуатацію вокзалу станції «Козятин».

Саме тому музейниками міста було відтворено виставку світлин та документів «Історія вокзалу». 29 фото розповідають присутнім про період будівництва, добудови, розвитку, занепаду приміщення, спроб ремонту та періоду реставрації пам’ятки архітектури місцевого значення.

Залізничний вокзал у Козятині збудований у 1888-89 роках за проєктом архітектора Валеріана Куликовського. Керував будівництвом у той час ще зовсім молодий інженер, а в майбутньому – відомий український архітектор Олександр Кобелєв. Серед його найвідоміших робіт – споруди Національного банку України та Київського політехнічного інституту. За часів Російської імперії він був знаним професіоналом.

– За задумом автора, вокзал зроблено у вигляді білого пароплава, який, наче острів водою, омивається залізничними коліями. У різні часи козятинський вокзал відвідували цар Микола II, лідер УНР Михайло Грушевський, гетьман Павло Скоропадський, російський поет Володимир Маяковський, Микита Хрущов і Леонід Бреж­нєв, — розповіли нам козятинські краєзнавці. — Центральне приміщення вокзалу вирізнялось зручністю. Білетні ка­си й телеграф, поряд знаходилось багажне відділення, з протилежного боку — вбиральні та перукарні. Головною внутрішньою прикрасою вокзалу була тоді багатоярусна кришталева люстра на каркасі з бронзового листя. Вона прикрашала по центру ресторан «Імператор».

Існують цікаві версії з приводу долі цього справжнього витвору мистецтва, пов’язані з окупаційним періодом. Дехто стверджує, що сучасна вокзальна люстра – точна копія оригінальної, яку виготовили на замовлення нацистських окупантів, які нібито намагались вивезти справжню люстру роботи кінця XIX століття до Німеччини. Існує версія, що автентичну козятинську люстру виявили в морському порту Одеси після визволення міста. І тепер вона прикрашає Одеський оперний театр.

Під час відкриття виставки в Музеї історії Козятина перед присутніми виступили працівниці станції – юрист Вікторія Хоманець та інженер з техніки безпеки Леся Войцехівська.

– Вони продемонстрували виявлену під час реставрації старовинну іменну клеймовану цеглу, демонтовану з відтисками на звороті плитку царських часів. Вразило нас збите від часу соболине хутро, яким, виявляється, у царські часи утеплювали віконні рами нашого вокзалу, — розповіла директор музею Лілія Макаревич.

— Усі дерев’яні, візерунчасті з декоративним різьбленням конструкції вокзалу були виготовлені із мореного дуба. А ще здивувала розповідь про якісь таємничі, дивовижні сили, немов примари чи привиди, які блукають залами та поверхами вокзалу. Свідками таких випадків були неодноразово працівники найдавнішого і найкращого вокзалу мережі залізничних доріг за часів Російської імперії.

Представниці вокзалу передали до фондів музею фрагменти хутра-утеплювача, буклети – путівники пасажира «Історія залізничного вокзалу Козятин», зразки листівок «З Днем залізнични­ка» та сувенірний магніт із зображенням вокзалу — шедевру архітектури 1888-1889 р.р.

Віталіна Володимирова