Своєрідний звіт про роботу міським головою Вінниці за ці роки, конкретизація планів на 2020-й рік та стратегію розвитку міста на десятиліття вперед, про головні проблеми громади, «зелену» боротьбу із корупцією, свою родину і реальну зарплату мера Сергій Моргунов розповів у великому інтерв’ю «без цензури» для 3-х ведучих вінницьких ЗМІ…
Від читачів найтиражнішої газети Вінниччини – 33-каналу питання поставив заступник редактора Роман Ковальський (РК). Від сайту Вінниця.інфо – редактор Анна Гаращук (АГ), а від порталу Vежа – Андрій Качор (АК).
Пропонуємо найцікавіші та найвідвертіші питання-відповіді цієї розмови напередодні Нового, 2020-го року із міським головою Вінниці?
– Рекордну вінницьку Ялинку №1 вже відкрито діти в захваті, дорослі готують подарунки… У мера Вінниці вже святковий настрій? (АГ)
– Поки що ні, бо в кінці року роботи ще більше. Сьогодні (21 грудня) був прийом громадян по цілому руду особистих проблем вінничан. В понеділок 23-го грудня президент збирає Раду регіонів та запрошує по змінах до Конституції та програмах підтримки учасників АТО мерів, голів ОДА і обласних рад… А 27-го на важливій сесії міської ради будемо приймати бюджет вінницької ОТГ – об’єднаної територіальної громади. Тому місто святкує – влада працює.
– Ви плануєте йти на вибори міського голови та в раду ОТГ у 2020-му із своєю Командою? Ці вибори вже почались із «війни» компроматів та «антикорупційного» форуму? (РК)
– Вінничани оцінюють роботу нашої команди, як успішну вже 5-й рік поспіль по 22-х пунктах оцінки Вінниця визнана найкомфортнішим містом для життя в Україні… І тому я вважаю, що ми показали цілком конкретний результат і маємо повне право сподіватись на їхню підтримку та новий мандат довіри на виборах міської голови та депутатів.
Щодо «війни» компроматів, то вони були, є і будуть в усіх країнах в усі часи! Але одна справа говорити про корупцію, а інша – її викорінювати чи мінімізувати. Бо коли під корупцію підкладають політичні гасла і партійні прапори, то це вже не щиро… Адже ніхто не каже, що корупції немає і її на 100% подолано у Вінниці, Україні чи будь-якій країні світу. Бо це проблема всіх рівні влади та власне, самого суспільства. Бо треба визнати, що за кожен товар на кращих полицях в магазинах агенти доплачують супермаркетам певний відсоток і це всі знають… Це системна проблема не лише нашої країни, а й всього світу. Але якщо ми кажемо за Вінницю, то тут не «форуми» треба збирати та піаритись на цій хронічній проблемі. Нагадаю із цього приводу 2006-й рік, коли в нашому місті ще не було «Прозових офісів» і будь-хто міг ходити по коридорах влади та «вирішувати питання» за певну суму в конверті, шоколадку чи шампанське… Ми відтоді мінімізувати корупційні прояви в усіх дозвільних та реєстраційних процедурах в місті, про що знає вже вся Україна. Так само ми заборонили збирати кошти із батьків у школах на ремонти коридорів, спортзалів чи заміну вікон. Але це не означає, що на всі сто зникли ці прояви серед вчителів чи адміністрації. Тому завдяки коштам від децентралізації ми фінансуємо капремонти в школах та унеможливлюємо будь-які збори коштів на це. Є скарги на «подяки» в медицині… Але після реформи первинної ланки із зарплатою лікаря до 18 тисяч гривень про «подяки» вже варто забути. Тому ми працюємо над якісним обладнанням та приміщеннями для лікарень, а держава забезпечує гідну зарплату фахівцям. І ця система має мінімізувати ризики вимагання хабарів чи «подяк», щоб медсестри та лікарі не заглядали в кишеню пацієнту. Звісно, якщо вчителі чи лікарі не будуть вчасно отримувати гідну зарплату, то як можна буде в цьому антикорупційному напрямку працювати надалі?
Також я хочу запевнити всіх вінничан, що конкурс на посади 7 «медичних директорів» всіх лікарень у Вінниці буде максимально чесним і прозорим із шансом прийти на ці посади для молодих, освічених і активних людей.
Тому, якщо говорити про майбутні вибори, то офіційно цей процес ще не стартував. Бо йдуть зміни до Конституції та нового виборчого законодавства в Україні. Скоріш за все місцеві вибори до ОТГ відбудуться в жовтні 2020-го року і вінничани на них покажуть рівень довіри до влади та дадуть оцінку нашої роботи.
– Ви підете на другий термін на наступних виборах? Чому,навіщо? (АК)
– По-перше, я – вінничани і дуже люблю своє місто! Скажу відверто, в молодості в 90-х одразу після університету у мене був шанс виїхати на «ПМЖ» в іншу країну Європи, але я зумисне не зробив цього і залишився працювати в рідному місті та Україні. По-друге, я – історик і добре знаю, як циклічно та дуже непросто виборювалась і нині здобувається на фронті наша держава та її Незалежність! По-третє, в 2002-му я свідомо вперше балотувався разом із Володимиром Гройсманом у міські депутати і це був перший крок до випробування «Що ти можеш зробити для свого міста?» Думаю, саме тоді народилась команда «Вінницьких», яка зрушила Вінницю до реформ, до сучасних стандартів життя і змін у владі, міському середовищі та зародила перші ознаки гордості за своє місто. Бо тоді ми зрозуміли, що в міста є дуже багато проблем… І щоб нам не було соромно за нього – потрібно зібратись в команду і починати зміни, перш за всеі з сеье, із ментальності влади, кожного депутата і всіх стратегіних рішень. Ми тоді згуртувались навколо ідеї зробити наше місто найкращим, №1 в Україні. І сьогодні з гордістю можемо говорити, що вінничани вісєю громадою зробили це! Не дарма, згідно опитування вінничани відповіли на запитання «Що ви відчуваєте, коли чуєте слово Вінниця?» 90% назвали слово «гордість». Це дуже важливо. Це говорить про те, що вінничани люблять своє місто і комфортне воно завдяки вінничанам. Якщо говорити про відповідальність. Так, вона є. Звичайно є багато незадоволених, розуміємо, що є багато проблем які можемо вирішити. Але в межах своїх повноважень я вважаю, що повинні робити все для того, щоб Вінниця була найкращим містом в Україні. Тут важливо не персоналії – Моргунов, Іванов, Петров, а команда, яка працює і підтримка вінничан, які є патріотами свого міста і яке потрібно берегти. У всіх аспектах життєдіяльності…
-Які передвиборчі обіцянки виконали, які не виконали і як це співвідноситься з тим, що Вінниця п’ятий рік поспіль визнана найкомфортнішим містом? Йдуть вже чутки, що ми забронювали місце, якого не віддамо! (РК)
– Про чутки розкажу. Чотири роки поспіль мої колеги – міські голови, це 24 міста з ревнощами відносяться, кажуть ну тобі дали, бо в тебе Гройсман прем’єр і так далі… Але тут така річ, що це незалежні опитування. Зараз, коли п’ятий рік, ми не знали, хто на якому місці, але я вже чую, була певна боротьба і намагання певних міст вплинути на ситуацію. Не скажу які міста, але було цікаво. Коли дали нам документи, ми їх відкрили. Вінниця на першому місці. Тут колеги до мене: ну что опять? Я кажу, бачте прем’єра в нас немає, але все рівно ми найкращі. Тут питання в тому щодо виконання тих обіцянок. Я думаю, що це не обіцянки, а стратегія. Це важливо, бо можна наобіцяти дуже багато, але не виконати його. Це спостерігається по багатьох моїх колегах. Наша перевага в тому, що ми маємо стратегію, ми чітко розуміємо, що можемо пообіцяти, які завдання поставити і наскільки можемо їх виконати. Може їх не виконуємо на заявлену дату, але виконуємо. Якщо говорити про великі проекти, ми зробили багато проектів просторового розвитку щодо комфортності вінничан. Ми достатньо серйозно провели транспортну реформу. Мало того, виготовляємо свій трамвай і свій тролейбус. Замостянська, Космонавтів, Ліверпуль, озеро на Максимовича. Це в принципі все те що люди від нас просили і те що обіцяли. Багато зроблено в освіті і по фізкультурі. Я переконаний, що не може бути професійного спорту без фізкультури. Разом з тим ще є чим займатись. Але на нас впливає багато інших, зовнішніх чинників. Якби в нас був ресурс, ми вже навчилися планувати. Але ще не достатньо ресурсу, аби вирішити всі важливі питання, які стосуються в першу чергу інфраструктури, комунальної сфери, транспорту і соціальної сфери.
– Що буде із амбітними проектами Палацу Спорту на Тяжилові та реконструкція злітно-посадкової смуги аеропорту «Вінниця»? Це те що планувалось, але роботи так і не розпочаті? (АГ)
– Історія була така. Федерація баскетболу вернулась до Уряду, що давайте зробимо програму будівництва комплексів. 30 мільйонів дає місто, 30 мільйонів область і 30 мільйонів дає держава. Ми погодились. Саме головне – ми виділили земельну ділянку безпосередньо під цільове призначення – будівництво спорткомплексу. Почали займатись проектуванням. Але для того щоб зробити його по європейських стандартах для проведення змагань з мультифункціональними залами. Коли порахували всі ці стандарти вартість його вийшла не 90, а 395 мільйонів.
– Тобто, від цього проекту місто відмовляться? (АГ)
– Так… Ми звернули увагу, уряду на це, більше грошей нам ніхто не запропонував. Логіка наша була наступна. Що необхідно в першу чергу зробити? Ми маємо СКА – не вирішене питання. Ми маємо центральний стадіон – не вирішене питання. Маючи ці дві проблеми, ми будемо натягувати на себе проблему на 400 мільйони гривень? Це було б неправильно. Тому ми прийняли рішення йти іншим шляхом. Направимо ресурс на реконструкцію СКА і на наступний рік завершимо реконструкцію. Далі будемо думати, що робити з центральним стадіоном, бо це дуже великі інвестиції. Ми вивчали досвід Кельце… Але це проект не менше ніж на 15 мільйонів євро для того, щоб це зробити відповідно євростандартів.
– А що тоді із летовищем «Вінниця? (АГ)
– Ми поставили для себе цей проект, як пріоритет. Бо нам потрібно, щоб місто розвивалось з точки зору економіки, туристичної привабливості, комфортності доїзду, логістики… Це якраз аеропорт, про який ви запитали. Думаю, що саме важливе питання для Вінниці і всього вінницького регіону це модернізація, реконструкція злітно-посадкової смуги і реконструкція аеровокзалу. Я переконаний в тому, що це майбутнє економічного розвитку нашого регіону. Тому насьогодні ми провели досить складну роботу по аеропорту. Відомо, що він подвійного використання: цивільна і військова авіація. Ми пройшли дуже складні всі питання щодо виготовлення проектно-кошторисної документації і експертизи. Ви не уявляєте наскільки це було складно. Ми провели всі тендерні процедури, було досить жорстка боротьба серед потенційних учасників. Було кілька скарг в антимонопольний комітет. АМКУ нарешті визначив двох учасників. Вже цей учасник, який переміг згідно рішення АМКУ, вніс гарантійний внесок в розмірі 27 млн грн. на рахунок комунального підприємства. Але тепер стало питання: ресурс основний де? Уряд Гройсмана на 2019 рік передбачив 300 млн грн. на початок цієї реконструкції. Тендер на 898 млн грн. – І черга сама злітно-посадкова смуга, довжиною 2,5 кілометри, 45 метрів шириною, яка дозволяє збільшити клас і вантажність на смугу. Ми розширюємо діапазон самого авіапарку, який зможе сідати.
Для чого це необхідно?
Наприклад, Ryanair літає на Boeing 737-800. Наша смуга на межі. Пройде ще два роки і вона не зможе приймати такий літак. Вона може приймати тільки Boeing 737-200, там інша вантажомісткість, довжина і ширина. Тобто, и повинні зробити все для того, щоб максимальну кількість середньо магістральних літаків ми могли приймати. Двохповерхових літаків ми не приймемо, нам це не потрібно. Але для середньої магістралі, на внутрішні перевезення і по Європі та на курорти – Туреччина, Єгипет, Ізраїль, ми можемо приймати. Якщо ми все зробимо, в нас розкривається діапазон потенційних учасників ринку: Ryanair, WizzAir, інші лоукостери. Разом з тим ми зможемо зменшити ціну на квитки. Це важливо для вінничан, які зможуть подорожувати більше.
Якщо говорити про ресурс. Нажаль, сьогодні в нас є так сказати дискусія з Урядом щодо фінансування в подальшому цього проекту. Поки що в бюджеті немає стрічки фінансування саме вінницького аеропорту. Але я хочу наголосити на тому, що ні один аеропорт в Україні не підготовлений з точки зору документів і проведення всіх процедур як Вінниця. Ніхто в наступному році не підійде до моменту, щоб в наступному році розпочинати реконструкцію цих аеропортів. Ні Дніпро, ні Очаків, ні Маріуполь, ні Мукачево. Це нереально. Вони повинні пройти той шлях, який ми проходили протягом трьох років.
– Що будете робити з цим? Спілкуватись із прем’єром, просити уряд? (АГ)
– Будемо думати. Будемо і просити, і писати, і переконувати, і спілкуватись на всіх рівнях. З депутатами в тому числі. Тут важлива підтримка наших народних депутатів в цьому питанні. Нажаль, я зацікавленості в цьому плані поки не бачив з боку наших депутатів. Це не стосується безпосередньо міста Вінниці, це стосується всієї області. Це дає більшу інвестиційну привабливість регіону, а це розвиток територій, будівництво доріг і так далі… Це серйозне комплексне питання, в якому повинні бути зацікавлені як і мешканці регіону, так і представники влади центральних органів.
– Ви вже сказали чутьв ище, що прем’єр більше не із Вінниці… Ви вже відчуваєте загрози згорнутання децентралізації? Чи закінчить Вінниця школу на «Поділлі» та нову лікарню? (РК)
– На жаль, сьогодні, я думаю через певні економічні проблеми, згорнули фінансування по фонду соціально-економічного розвитку. Нам відмовлено в фінансуванні 54 мільйонів на лікарню швидкої медичної допомоги. Ці кошти передбачалися на будівництво та обладнання лікарні.
Тому швидше за все ми не зможемо в 2020 році завершити будівництво цієї лікарні, хоча ми й подали відповідну заявку на фонд регіонального розвитку. Але якщо нам не вдасться зробити це в 2020 році, то доведеться відкласти це питання ще на рік щонайменше.
По школі ми все робимо для того, аби завершити її в 2020 році до 1 вересня, тому що вона дуже потрібна, особливо в тому мікрорайоні. Це буде школа першого-другого ступенів, де вчитимуться до 8 класу в рамках концепції “Нової української школи”,
– Як ви бачите вирішення скандалу навколо австрійського заводу «Head», з якого «просять» 1,6 мілйьни євро за підключенням до еллектромереж? (АГ) – На сьогодні ситуація не врегульована. Давайте так. Ми говоримо про повноваження міської ради і державні регуляторні процедури. Те що Ігор Гуменний написав в «Фейсбуці», то правда. Він співвласник компанії UBC Group, перший публічно озвучив цю проблему. Вона є. Коли ми підписували Меморандум, якщо не помиляюсь у серпні 2018 року, тоді підключення 1 кіловата було 300 гривень, згідно постанови НКРЕКП. Ми це підписали. Потенційний інвестор знав, що так буде. Ми на себе взяли по цій угоді: підведення водопостачання, водовідведення, газ, дорогу, будівництво ліній і підстанцій на 16 МВт. На сьогоднішній день лінія побудована. Підстанцію маємо будувати. Водопостачання є, газ є. Водовідведення є, але треба доробити. Ми туди вклали десь під 2 млн євро. Дороги почали будувати. В нас залишилося зробити точку підключення. Це наші повноваження, але щоб підключитись до обленерго, треба за це заплатити гроші. Гроші немалі. Згідно нової Постанови, там по 3262 грн за КВт. Звичайно, коли береш калькулятор, рахуєш кіловати на ці три тисячі, виходить під 1,5 мільйони… Обурення закордонного інвестора справедливе. Наприклад, в багатьох європейських країнах цей підхід зовсім інший. Там ніхто не сплачує одноразово за отримання потужності. Там де два рахунки: сплачуєш за те що спожив і за потужність, яку береш. Умовно заявив потужність 1 КВт, якщо взяв менше, за те що не добрав, доплачуєш з іншим коефіцієнтом. Але людина розуміє, що можеш закласти в процесі свого виробництва, в собівартість продукції. А не на старті заплатити більше ніж обійдеться початок будівельних робіт.
Ми проводимо паралельно дві роботи. Перша – на рівні ОДА, Владислав Скальський працює з Урядом і профільними міністерствами щодо внесення відповідних змін до норм щодо потенційних інвесторів, які мають намір розташовувати виробництво на базі індустріальних парків. Я вважаю що це національна проблема. Якщо вона не буде врегульована на законодавчому рівні, іноземний інвестор в Україну не зайде. Український інвестор розширятись не буде. Йому легше знайти земельну ділянку а Болгарії, Румунії, Словаччині і дешевше вкласти на розвиток інфраструктури, ніж в Україні. Це серйозні виклики. Якщо ми говоримо на прикладі Вінниці, маючи 3 індустріальних парка. В мене сьогодні п’ять учасників переговорів щодо розміщення в індустріальному парку, тобто збільшення потужності виробництва. Ми якщо не вирішимо цю проблему, не буде цих інвесторів, не буде цих виробництв і робочих місць.
– В програмі соціально-економічного розвитку на 2020 рік є будівництво заводу з виробництва лецитину. Розкажіть, хто інвестор, де цей завод має бути. На базі якого з трьох індустріальних парків? (АГ)
– Нашого, вінницького індустріального парку. Вони взяли 1,5 га. 100 млн грн. інвестиції, 30 тон в день лецитину будуть використовувати. Перша черга це 65 робочих місць. Не багато, але це екологічно чисте виробництво за американськими технологіями. Буде дві черги – 2020 – 2021 одна, 2022 рік – друга черга. Загалом, близько 180 нових робочих місць. Українська компанія ТОВ «Укро-експертпостач». Вони самі проявили бажання. Але ми знаємо цю «кухню». Всі між собою спілкуються. Чесно кажучи, саме наша перша робота з UBC Group щодо будівництва заводу Green Cool дала гарну промоцію. Дуже багато Ігор Гуменний об’єктивно говорить про Вінницю що тут вести бізнес легко. Тут проводили з’їзд спілки українських підприємців. Я з ними багатьма спілкувався, вони чітко порівнюють з іншими містами де є корупція в питаннях бізнесу, а де її немає. Де місцева влада вболіває за потенційного інвестора, за розвиток малого і середнього бізнесу, а де ні. Тому це «сарафанне радіо». Теж дає свої позитивні результати. Якщо говорити про компанію Head, тут ситуація інша. Це було на рівні структур, які займаються інвестиційною діяльністю в центральних органах влади, різні агенції. Вони запропонували компанії Head саме Вінницю, хоча обирали з 6 міст. Коли порівняли всі можливості, виклики і ключові моменти співпраці, вони обрали Вінницю. В тому числі кадровий потенціал. Це добре, тому що на сьогодні ми маємо перевагу перед західними країнами щодо кадрового потенціалу. В Green Cool два місяці тому оголосили додатковий набір працівників 300 чоловік, думали, що будуть формувати кадровий резерв місць 3 – 4, але набрали за 1 місяць. Кажуть, що кадри кваліфіковані, зрозуміло, що треба вчити, але приємно що працівники є, що це жителі Вінниці і районів.
– Останнім часом в Україні відбуваються достатньо резонансні події – скандали навколо волонтерів, яких судять… А ще маємо недостачу коштів в держбюджеті в кінці року і тут же потепління стосунків з Росією! Куди на вашу думку рухається держава і оцініть перші місяці діяльності нової центральної влади? (АК)
– По-перше, будь-яка влада, яка б не прийшла, буде відпрацьовувати свою стратегію. В будь-якій країні. Це нормально. Якщо говорити про потепління, так зване. Я б не сказав що це є потепління. Я на це дивлюсь з історичної точки зору. Недавно закінчив читати Кіссінджера «Дипломатія», почитайте як він описує події вирішення конфліктів США з В’єтнамом. 500 тисячний контингент, 17 років знаходження у В’єтнамі. Вони біля 3-4 років у Франції проводили з представниками в’єтнамської делегації перемовини щодо виведення військ, налагодження миру і так далі. Паралельно в середині країни відбувались масові заворушення. І в’єтнамська делегація каже: про що ви нам тут розповідаєте, ви наведіть лад в себе вдома. Той самий Кіссінджер каже, що їм було складно тримати жорстку переговорну позицію з представниками В’єтнаму, тому що вони були слабкі всередині. На підставі цього прикладу, я переконаний – коли відбуваються важливі перемовини, особливо щодо вирішення конфліктної ситуації всередині країни чи питань глобального масштабу, не можна щоб ми були слабкі всередині. Це дуже важливо. Якщо зовнішній партнер або політичний опонент буде бачити що ми слабкі, ми ніколи ні про що не домовимось, щоб воно було вигідно нам. Я в цьому переконаний. Якщо говорити про потепління, то санкції є. Я думаю, що це боротьба хто сильніший. Ми повинні бути сильнішими не тільки духом, ми повинні бути мудрі. Ми українці, як нація, повинні бути не тільки на словах патріотами, а чітко розуміти, які виклики перед нами стоять з точки зору вирішення цього конфлікту. Нам буде не просто. Моя особиста думка, що не повинно бути втрат. Ніхто не повинен стріляти. Це перший крок, який можемо сьогодні вирішити. Але складніше не те, складніше те, як інтегрувати ці території. А це біда. Території там нема. Що робити з людьми, які останні чотири роки під жорсткою пропагандою? Я про це все знаю не просто з газет. В мене своя сімейна історія. Там нема з ким говорити. Це складно. Це проблема України. Вже не говорю про Крим. Просто достати шашку і махати нею, це одне, а крок за кроком досягати мети, щоб Україна була цілісна щоб на нашій території не було іноземних військ, будь-яких. Це важливо! Для цього необхідно укріплювати армію, працювати з волонтерами, завжди пам’ятати про демобілізованих. Ті ж самі США років 10-15 не знали що робити з ветеранами. Це була біда. Було купа самогубств. Чи візьмемо наші часи – війна в Афганістані. Ті ж самі афганці були в різних таборах і виконували різні функції. А чому? Тому що ними суспільство, держава не займались. На це теж треба зважати і акцентувати увагу. Важливо, що це не повинно перетворюватись в боротьбу з відьмами. Ідеологічно ветеран це людина, яка захищала кожного з нас і нашу землю. Сьогодні ми такі хитрі, наше місто одне з найкращих в Україні, бо в нас тут ніхто не стріляв. Це при тому що за 120 км в нас контингент російської армії. Якщо ми говоримо про Збройні Сили України, повинна бути повага в суспільстві в першу чергу. З ветеранами треба працювати з реабілітаційної, психологічної підготовки. Це повинні бути державні програми. Що ми можемо робити в своїх повноваженнях – робимо. Можливо не все виходить як потрібно, але ми не відмахуємось від цієї проблеми.
Щодо питання економіки. Тут важко поки говорити. Давайте подивимось як пройде 2020 рік, формування згідно нового бюджету і які зовнішні чинники будуть впливати на економку. Сьогодні багато прогнозують світову фінансову кризу. Ми є в глобальному світі. Ця світова криза теж може на нас вплинути. Ми повинні в першу чергу створити умови для економічного зростання. Це те, про що ми говорили – створення комфортних умов для потенційного інвестора.
– Ще 2 населені пункти вирішили приєднатися до Вінницької ОТГ. Що Вінниця їм гарантує? Бо люди перш за все говорять про транспорт медицину, освіту і що вони хочуть жити там, але як у Вінниці. (РК)
– На сьогодні це найбільш цікава тема для нашої ОТГ. Бо вивіться, що виходить. Є Вінниця. Вона не ідеальна, але дороги поробили, транспорт їздить, освітлення є, є де прогулятись, вичтсиь, працювати і відпочивати. В принципі місто живе і всім воно подобається. І тут ми виїжджаємо 20 – 30 км, а там зовсім інше. Звичайно люди, які приїжджають у Вінницю мають питання, чому в них так, а тут так? Питання в тому, що не кожна територіальна громада спроможна вирішувати глобальні питання. Наприклад, в Агрономічного бюджет 6 млн. грн., що він за них може зробити? Якщо сьогодні є будь-де громада, яка сильніша, повинна об’єднатись з тією що слабша. Цей процес добровільного об’єднання громад, який започаткував Гройсман довів справедливість такого підходу. Візьміть в приклад Вороновицю – вони розвиваються. Ті ж самі Іллінці. Є господарі, є нормальна команда, села розуміють що можуть отримати позитивне з точки зору інфраструктури.
Тому ми говоримо тим хто хоче приєднатись до Вінниці, ми формуємо план. Я кажу відверто що за один рік всі ваші проблеми не вирішаться. Ми просто вас інтегруємо в нашу стратегію. Якщо ми прийняли Концепцію інтегрованого розвитку 2030, ви приєднались, ми визначаємо, що вам треба зробити протягом 3 – 10 років. Але перше що ми робимо – адміністратори з надання адмінпослуг, амбулаторії сімейного лікаря приводяться до вінницьких стандартів. Дошкільна і шкільна освіта приводиться в належний стан. Пускаємо транспорт, якщо є дорожня інфраструктура. Це наші прості умови для будь якої громади, яка хоче об’єднатись з Вінницею.
– Ваш прогноз якою Вінниця може стати за розміром і по кількості населення за 5-10 років? (РК)
– Не думаю, що в нас є великі перспективи стати містом із 1 мільйном мешканців… Знаю, що проводять якусь консультацію і йде внутрішня боротьба в кількрї громадах. Це Агрономічне, Бохоники. А Вінницькі Хутори не проявляють ніякої ініціативи. Писарівка та Щітки вже прийняли відповідне рішення і отримав відповідного листа. Стрижавка фактично самоспроможна і думаю, що вона може об’єднатись із Сосонкою та Медвідкою. Якушинці вже об’єднались, до них приєднуються інші. Тому великого сплеску приєднань до Вінниці я не бачу…
– Які на вашу думку є 3-5 міських головних проблем в місті та як їх можна вирішити на рівні інфраструктури та ментальності? (АК) .
– Проблема №1 – байдужість! Якщо говорити про органи влади, я кажу, байдужість це головний гріх. Але байдужість людей, теж погано, бо один в полі не воїн. Маючи сильну громаду можна вирішувати багато питань. Інфраструктура теж проблема. Теплозабезпечення нам необхідно надалі модернізувати. Так як ми працювали по швейцарському проекту. Думаю, що стратегія важлива. Це закриє всі питання подачі гарячої води в між опалювальний період, так як в Тяжилові. Маємо певні проекти. Починаємо вести перемовини з НЕФКО щодо реконструкції на вулиці Матроса Кошки котельні і реконструкції тепломережі в мікрорайоні. Не секрет, що маємо виклики по воді і очисних. Проводимо перемовини щодо передачі Водоканалу і мереж до Вінницької міської ради. Створена комісія. Але питання не просте. Бо на наступний день як водоканал стане у власності міста вода в крані краща не стане, так і з очисними. Це робота не одного року, але ми розуміємо в якому напрямку рухатись. Аеропорт, про який вже казав. Проблеми завжди є. Але це не проблеми, а виклики. Нам треба працювати над тим щоб ці виклики зменшувати.
– Ви гуляєте по місту без охорони із сім’єю? Кроли до вас підходять люди, що запитують? (АК)
– В суботу сідаю в машину і їду по місту, куди вважаю за потрібне. Через це в мене «зами» і керівники департаментів працюють без вихідних і 24-години на зв’язку! Бо я відразу телефоную і кажу там то і там то треба ось що зробити. Моя дружина на мене ображається і каже, що коли я їду містом, то більше все помічаю, ніж вдома в себе. Наприклад, в місті бачу що бордюр не так, а вдома, як щось не так, можу не звернути на це увагу. Це вже професійне. Я вважаю, що такі дні потрібні, потрібно в невимушеній обстановці дивитись, бо в кабінеті ти нічого не побачиш. Це факт. Якщо говорити про людей, то коли знаходишся на вулиці, люди підходять по різному. З проблемами, то відсотків 10. Більше підходять, десь дякують і це приємно. Десь з конкретними пропозиціями, молодь підходить із пропозицією селфі зробити… Комунікація з людьми в мене є досить не погана і через соцмережі і через звернення громадян, які приходять на пошту. Я їх всі читаю.
– Ви читаєте коментарі на Фейсбуку? (АК)
– Ні! Принципово не читаю. Тому що багато зла є в коментарях. Мені це не подобається, а часу реагувати на це в мене немає. Я знаєте що читаю? От вчора мені прислали: «надання премії учням, які набрали 200 балів на ЗНО». Це гарна ініціатива. Премію якусь придумаємо.
А соь вчора в мене «получили всі»… Бо меру пишуть: «вісім днів немає води по Артинова, 79,81». Зрозуміло, що то їх водопровід, що водоканал так відноситься до того… Але мої підлеглі отримали стусана доброго від мене, бо це якраз елемент байдужості.
Ось пише хтось з Можайки: «хочу в вашу команду». Я відповів «залиште телефон з Вами зв’яжуться». Телефон залишив. Ось тут дякують мені.
– А Ви самі не коментуєте? От мер Дніпра сам коментує… (АК)
– Я нікои не коментую… Бо сидимо ми із головами міст , а Борис Філатов – мер Дніпра весь телефоні. Ви ж не забувайте що він професійний журналіст. Боря не може без цього жити. В кожного своє. Я переконаний, що ми перше повинні через соцмережі інформувати людей що ми робимо. Друге – реагувати на конкретні звернення людей, те що я Вам показав. Це і є спілкування з суспільством.
– Як змінились (збільшились чи зменшились) ваші статки за час роботи міським головою? Де і як відпочиває мер Вінниці? Яка у вас зарплата? (РК)
– Всі мої статки в електронній декларації… Там є все! Бізнес я передав дружині, коли мене обрали міським головою.
Зарплата? Підняли і зі всіма надбавками за ранг, вислугу та секретність це близько 42 тисяч гривень.
– Як відпочиває мер і де буде зустрічати Новий рік? (РК)
– Відпочиваю по різному. Але терпіти не можу пляжі. Не можу лежати. Я люблю подорожувати. Люблю за кермом. Не завжди виходить і не завжди можна компанію зібрати. Коли є відрядження за кордон, намагаюсь залишитись на день – два щоб подивитись місто. Багато цікавих ідей приводжу в Вінницю. Наприклад, (показує у вікно на проспект Космонавтів і Келецьку ред..) світлофори нижні, для тих що в телефонах, я привіз з Більбао. Їздив в 2018 році на виставку по питанню авіасполучення, спілкування з авіакомпаніями по нашому аеропорту. Бачу така гарна штука. Сфотографував. Приїхав. Помаранчеві хлопчики – зі Страсбурга. Я був на Конгресі місцевих регіональних рад, нас завезли в якесь село. Ми по дорозі побачили ці фігурки, я навіть подума що то дитина. Попросив водія спинитись. Сфотографував. Показав тут щоб поставити. Але там була дівчинка і хлопчик. А вони мені поробили маленьких януковичів (сміється – ред). Наш перший підвищений пішохідний перехід. Я це побачив в Карлових Варах на дорозі в 2013 році. Зразу скинув фотографію Корольчуку, сказав нам таке робити.
– Можете назвати свої 5 улюблених місць у Вінниці? (АК)
– Центральний парк. Як і для багатьох вінничан, для мене парк це номер один. Якщо говоримо про просторовий розвиток, мені подобається Вишинське озеро і парк Дружби народів. Це пов’язано з дитинством, бо я виріс на верхній Вишеньці, вчився в 33-й школі. Два… Так давайте далі… Вінницька міська рада (посміхається – ред..) третє місце. Це робоче місце, але знаєте, коли йдеш на роботу, як на каторгу, то роботи не буде. Щоб був результат на роботу треба йти з позитивом. Тому можна рахувати, що Вінницька міська рада моє одне з найулюбленіших місць. Я люблю до батьків, це теж з дитинством пов’язано. Мені дуже подобається їхати за межі Вінниці. Є кілька місць на березі Південного Бугу, де гарна природа.
– Ви кажете Вінницька міська рада улюблене місце, бо місце роботи. А ремонтувати будівлю планують? В нас в центрі все гарно, по-європейськи і така сіра пляма? (АГ)
– Давайте спитаємо вінничан. Я тут Вас попрошу. Дивіться, що виходить. Ми рахували, що це десь 25 млн грн. на реновацію зовнішніх фасадів будівлі Вінницької міської ради. Це замінити скління, зробити фасади, зробити інтерактивну ілюмінацію щоб це було сучасно. Тут же стоїт питання: утеплення школи – 18 мільйонів, будівництво стадіону – 19 мільйонів. Утеплення будинку по Соловйова – 19 мільйонів. Що вінничани зрозуміють, чи ми будемо вкладати кошти в реконструкцію закладів охорони здоров’я, освіти чи реновацію житлових будинків, чи ми зробимо Вінницьку міську раду? Давайте запитаємо вінничан. Я розумію що це все не гарно виглядає. Особливо гості нашого міста не розуміють. Але тут важливо, як вінничани це сприймуть. Якщо Вони підтримають цю ідею, давайте будемо розглядати. Ми можемо оголосити відкрити відкритий конкурс з розрахунками. Давайте зробимо опитування?
– Де Новий рік будете зустрічати? І Ваші побажання для вінничан? (РК)
– Як завжди. В сімейному колі. В нас є сімейні традиції на Новий рік і Різдво. На Різдво в більш ширшому колі. Мама покійна заклала традицію збираються сестри, брати, двоюрідні, як діти обов’язково на Різдво. Зараз Оксана моя (сестра – ред.) естафету перейняла, то ми збираємось зі своїми дітьми. Сьоме число ніхто нічого не планує, в нас сімейний «захід» В нас велика родина, десь 35 чоловік.
Я хочу побажати всім мир. Хочу побажати всім нам, українцям мудрості, толерантності і патріотизму. Патріотизм – основна рушійна сила держави. Якщо ми будемо думати, де краще, толку не буде з України і з нашого міста в тому числі. Хочу побажати, щоб Вінниця була під щасливою зіркою. Ця щаслива зірка прийде до тих, хто позитивно налаштований на життя і позитивно відноситься до своєї родини. Кожній родині – щастя, благополуччя та здійснення їх мрій.
