Історія із Тростянецьким спиртзаводом триває вже не один місяць — від нестерпного запаху страждають всі.
Підприємство входить до «Укрспирту» і належить державі. Переробляють там бурякову мелясу. З неї випускають біоетанол. Природно, після переробки будь-якої продукції є відходи, які не утилізуються належним чином і перетворюються на отруйні речовини. Ситуація погіршується. Збільшилися захворювання населення, починаючи від дихальних і до онкозахворювань. Через це мешканці райцентру неодноразово проводили акції протесту та подавали позов до суду, але програли його. Питання підіймав і екс-губернатор Валерій Коровій, який сам родом з Тростянця. Нещодавно обурені люди перекрили дорогу в центрі міста, вимагали губернатора! А вже 21 грудня у райцентр завітав голова облдержадміністрації Владислав Скальський, якого зустрічали із шинами. Він при всіх пообіцяв, що більше завод отруювати містечко не буде й слідкуватиме за тим, як завод виконуватиме домовленості з ліквідації наслідків. Втім, як повідомили жителі Тростянця, слова свого ніхто так і не дотримав.
– Вранці 27 грудня надійшов дзвінок, що барда знову витікає. Ми змушені були реагувати, як мінімум, тому, що ми за свої права відповідаємо згідно зі сказаним на загальних зборах. Ми знали, що завод почав свою роботу, навіть ще до загальних зборів, і знали точно, коли знову буде барда, тому були змушені контролювати всю ситуацію. І робили це, незважаючи ні на час, ні на погодні умови, ні, тим більше, на фінансові можливості. А ще прекрасно розуміли, що ніхто нікуди возити не буде барду, бо вирішення питання такого рівня — це не одного дня робота. Але ми, як завжди, намагалися стримувати себе в рамках спокою і уникали радикальних дій. Навіть коли потекла барда в чани, ми знали і відстежували інтенсивність її надходження.
Але на сьогодні ситуація вийшла з-під контролю. Барда просто струменем почала виливатися з чана, тому ми були змушені бити тривогу. Звернулися в першу чергу до голови селищної ради і повідомили про техногенну катастрофу, — каже активіст Андрій Терехов. — Реакція була миттєвою. Спільними зусиллями поставили до відома всіх, кого тільки було можна, починаючи від екології, Укрспирту, ДСНС, МВС, СБУ. Саме тому було рішення діяти толерантно і в рамках закону.
Ми зібрались біля прохідної заводу і зателефонували на 102. Приїхали представники поліції, і ми роз’яснили ситуацію. Згідно зі своїми правами, співробітники поліції прийняли нашу заяву і далі були зобов’язані зафіксувати або, як мінімум, взяти пояснення від керівництва державного підприємства. Але ніхто правоохоронців не пустив. Саме тому ми просто змушені «бити в дзвони», за нашим зверненням була створена техногенна комісія, з якою ми приїхали до джерела катастрофи. Але її члени категорично відмовились йти до джерела отруєння без узгодження з керівництвом ДП. Та й взагалі поїхали. З нами лиш залишився дільничний. Коли ми підійшли до джерела забруднення, все вже було усунуто, нічого не текло, і, мало того, технолог нас запевнив, що для надійності завтра вранці вони ще пройдуть зварюванням, щоб бути повністю впевненими, що нічого не потече. Але розуміємо, що все це робиться навмисно й людей просто тримають за дурнів. Тому наші дії будуть в подальшому ще більш рішучими!
Коли верстався номер, стало відомо, що керівництво спиртзаводу анонсувало чергове призупинення роботи. Чи надовго — побачимо.
Віталіна Володимирова
