Українські користувачі соцмереж активно обговорюють новорічне звернення президента Володимира Зеленського., де він вийшов до народу без Прапора, Герба і Гімну України у «вололазці», як головний герой радянського новорічного фільму  «Із легким паром»…

Чимало користувачів відзначають його незвичайний формат у порівнянні зі зверненнями попередніх президентів, проте найбільше уваги викликали слова, якими Володимир Зеленський аргументував необхідність єднання українців.

Але вже в перший день Нового року в новорічному зверненні президента України Володимира Зеленського знайшли тотальний  плагіат на статтю класика української літератури Уласа Самчука “Нарід чи чернь?”

На цей нюанс звернула увагу філолог, вчителька української мови та літератури Юлія Йонець. За її словами, спічрайтери глави держави суттєво попрацювали, щоб переписати ключовий посил цього твору зі шкільної програми.

Поки чекаєш на бій курантів, одним вухом слухаєш. Про мову, вулиці й богів… Про читання, паспорти й Шевченка… Слухаєш, а він, філологічний мозок, працює і не може зрозуміти: де це я вже чув і що не так? А потім бамммццц! Була колись у програмі літератури 11 класу стаття Уласа Самчука. “Нарід чи чернь?” Невелика така, 1941 року. Теж про богів, вулиці та читання. Про “хто я”, людську гідність і національну свідомість”, – провела паралель філологиня.

Вона зазначила, що не знає, хто писав промову Зеленському, однак не має сумніву, що автор цього звернення однозначно читав Самчука.

Повага. Круто з першоджерелом попрацювали. Переписали так переписали! Творчо. Особливо зачепило про “яка різниця”. Красиво переінакшили”, – обурилася Йонець.

На підтвердження своїх слів вона опублікувала уривок зі згаданої статті Самчука, яка перегукується з новорічним спічем Зеленського.

Нижче наводимо текст цитати класика.

“Тому – не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книги читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли все одно, то це значить, що все одно для вас, хто ми самі! Це значить, що ми не народ, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь”.

Водночас, в стилі помсти і троілнгу тТелеканал “Прямий” та “5 канал” в останні хвилини 2019 року показували не привітання президента Володимира Зеленського, а транслювали виступ п’ятого очільника держави Петра Порошенка

У своєму привітанні Порошенко наголосив на “запасі міцності змін”, які “українці здійснили протягом 5 років”. “Похитнути його виявилося не так просто”, — сказав він. Також п’ятий президент заявив, що він і його команда боронять “перспективу вступу України до ЄС і НАТО, армію, мову і віру”. “Ми захищаємо Збройні сили в тилу від атак п’ятої колони, а Збройні сили міцно тримають оборону на фронті”, — зазначив він.

Що сказав Зеленський?

У виступі президент наголосив, що українців багато і вони дуже різні.

“Це українці, такі як є. Не ідеальні і не святі. Тому що просто люди, живі. Зі своїми недоліками і тарганами, але в нашому паспорті не вказано, правильний чи неправильний українець. Немає строки “патріот”, “малорос”, “ватнік” чи “бандерівець”. Там написано “громадянин України…”, – зазначив Зеленський.

Згадуючи про мешканців Криму, міста Берегове на Закарпатті та Краматорська на Донбасі, він почергово розмовляв кримськотатарською, угорською та російською мовами.

“Хтось переконав нас, що наші відмінності мають значення. А раптом це не так? Уявіть собі, хіба нас мало, що об’єднує?” – казав Зеленський, згадуючи видатних українців та їхні досягнення.

“У нашій історії чимало епізодів, які нас об’єднують, та ми навчилися бути єдиною країною епізодично… Нам треба бути єдиною країною кожного дня, це має стати нашою національною ідеєю”, – закликав президент.

Зеленський підсумував, що українці уявляють майбутнє країни однаково – як мирної, квітучої країни, що повернула своїх людей та території, “де неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована”, і головне в таких умовах – мати повагу один до одного.

Від схвалення до засудження

Оцінки новорічного привітання у соцмережах розійшлися.

Перекладач Сергій Лунін пише у Facebook, що Зеленський говорить з людьми на рівних, а не ставиться як до маси.

“Вперше побачив звернення президента до людини, а не до населення, до рівного, а не до маси… На тлі такого звернення новорічні Ющенко, Янукович і Порошенко зливаються в білий шум”, – пише він.

“Це було найкраще і найбільш душевне привітання від президента. Сила в єдності”, – пише журналістка Катерина Шумило.

Журналіст Денис Безлюдько пише, що привітання йому сподобалося, а багатьом українцям доведеться полишити стереотипи.

“Стрічка демонструє, що людям комфортно зі своїми стереотипами і розлучатися з ними вони будуть в муках. Це засмучує. З іншого боку, їх, з укоріненими стереотипами, некритична меншість. Це радує”, – пише він.

Редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко вважає основну ідею президентського послання правильною.

“Там було чимало правильних речей (хоча окремі слова й мене різанули). Та головне – те, що його основна ідея дуже правильна. Хоч саме це багатьох і зачепило. Але – нам потрібна єдина держава. І її доведеться зшивати”, – пише він.

Наш Президент сказав дуже правильні слова в своїй новорічній промові. Ми різні, ми рівні, ми маємо нівелювати відмінності і підсилювати те, що в нас спільне”, – пише Вікторія Кузьмик.

Вона зазначає, що відкритим залишається питання, як цього досягнути: “Яким чином країна буде вносити в голови своїм громадянам повагу, відчуття захищеності, знання, цінності. Яким чином люди будуть перетворюватися на свідомих громадян?”

Голова “Об’єднання Толока” Сергій Яригін пише, що промова йому сподобалася, проте у втілення ідей президента у сучасних умовах він не вірить.

“Я розумію, що Президент намагається змінити модель з націоцентристської на ліберальну. Але в країні, яка воює, навряд чи це вдасться”, – зазначає він.

Журналіст Віталій Портніков у соцмережах піддає сумніву тезу про те, що паспорт може когось об’єднувати, загдуючи приклад паспорту СРСР.

“Паспорт – це усього тільки шматок картону, видрукуваний на поліграфічному комбінаті. Він нікого ні з ким не об’єднує”, – пише він.

“Об’єднує тільки сама країна. Тільки Україна. Тільки розуміння того, що саме тут і тільки тут ти можеш бути українцем. Говорити своєю мовою. Пишатися своєю історією. Жити на своїй землі”, – наголошує пан Портніков

Низка користувачів Facebook піддали критиці виступ Зеленського.

Журналіст Євгеній Лешан називає виступ президента схожим на “фінальну пісню 95 кварталу”, за якою стоїть порожнеча.

“Гарно, професійно, бере за душу, вишибає сльозу (і не лише в “звичайної домогосподарки”) – і ні про що. Торгівля емоціями замість змістовної розмови… Розмови про вселенську любов – це чудово, якщо вони не маскують порожнечу в бюджеті та в світогляді”, – зазначає він.

Депутат від “Європейської солідарності” Володимир Ар’єв назвав виступ президента Зеленського лицемірством, що поглиблює суспільний розкол.

“Нищення українського в Україні завжди супроводжувалося “Какая разніца?” Ці слова – постійний супутник російської пропаганди, мета якої вбити в нас здатність впиратися і бажання вирішувати свою долю”, – наголошує політик.

Ексдиректор Інституту національної пам’яті, депутат від “Європейської солідарності” Володимир В’ятрович вважає, що промова фактично легітимізує бачення ситуації в Україні як громадянського конфлікту.

“Загальний його меседж – потрібне примирення українців з різних куточків країни. Виглядає ніби красиво, але це куплет із відомої пісні Путіна про те, що в Україні громадянський конфлікт. Тому для припинення війни треба всього лиш перестати стріляти і дуже захотіти миру”, – пише він.

Журналіст видання “Деловая столица” Олексій Кафтан порівнює виступ президента Зеленського з виступом кіногероя Євгена Лукашина з відомого радянського фільму “Іронія долі, або З легкою парою”.

“Тут і стилістика – як в одязі, так і в текстовці. Водолазка з піджаком і пафосно-безглузді промови з претензією на глибокодумність”, – вважає він.

“І архетипіка “какая разніца?”. Справді, для Homo Soveticus всьо єдіно – лиш би на райончику ліхтарі світили та був сякий-такий вибір між олів’єшечкою та “какая-гадость-вашей-заливной-рибой”, – додає журналіст.

“Картинка гарна, подача креативна, так, але це примітивне і зараз навіть шкідливе послання нації. Повне нівелювання усіх націєцентричних речей та інституцій: від “неважливо якою мовою” до “неважливо яка церква” та “чиїми іменами названі вулиці та пам’ятники”, – пише проєктменеджер Експертного Корпусу Роман Кулик.

На його думку, слова президента пролунали як “тотально “ковбасна” плебейська риторика для суспільства без цінностей і самоповаги”.

Промова Зеленського на Новий рік: Беркути й Небесна сотня. Сліпак і Пушилін. Головне – всі українці. Такі любі й милі”, – пише журналіст Юрій Луканов.

Христина Морозова пише, що після звернення президента їй захотілося перечитати відомий вірш Тараса Шевченка.

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

І вже 2 січня у соцмережах з’явився оновлений «Заповіт Шевченка» часів Зеленського! .
Як умру, то поховайте
Мене, де завгодно.
В Каневі, в Стрию, в Варшаві,
В Тулі або в Гродно.
Щоб лани або пустеля,
Прериї чи гори.
Запустіть мене у космос
Або киньте в море.
І під прапором – байдуже,
кольору якого –
Пригадайте знамените
Незле тихе слово:
Що, напевно, не важливо
В пекло чи до раю,
Якщо є асфальт і світло,
Разніца какая?