…Одне судове рішення «перехльостується» з іншим, у кабінеті сидять двоє директорів, на прохідній — дві ворогуючі команди охоронців. Ворота і двері заблоковані, телефони відключені, на територію нікого не пускають, чергує «Беркут»… Не м’ясокомбінат, а фортеця, та й годі! Наш кореспондент був свідком того, як у січні 2005-го року ВАТ «Вінницям’ясо» переходило у руки нових власників із Івано-Франківська. Підприємство стало полем жорстокого бою між тими акціонерами, які бажали його зберегти для Вінниці, і тими, хто підтримував ПАТ «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо»…

Тоді у правові баталії втягнулись суди, Генеральна прокуратура України, депутатські комісії Верховної Ради. Загальні збори акціонерів намагались захистити інтереси дрібних власників акцій, серед яких були такі відомі вінничани, як Дмитро Дворкіс, Сергій Татусяк, Григорій Буртяк, Іван Бондарчук. Та даремно… Протистояння тривало не один рік! А тим часом покупці вже й забули, коли бачили на прилавках ковбасу і «тушонку» Вінницького м’ясокомбінату. Суди знищили ще одне підприємство.

А колись… З цим гігантом   ніхто не міг зрівнятись! Це було краще м’ясопереробне підприємство України, до складу якого входили підрозділи у Вінниці, Тростянці, Бару, Козятині, Гайсині, Жмеринці, Липовці, Чечельнику, Крижополі, Тульчині. Тут випускали 126 тис. тонн м’ясних виробів, а для армії — 22 млн банок «тушонки» щороку. Лише на Вінницькому м’ясокомбінаті 2400 людей працювали у три зміни! А загалом по об’єднанню було близько 6000 працюючих. Вичиняли овечі шкури, шили кожухи для військових і міліціонерів. Виробляли медпрепарати, зокрема кровозамінник гідролізин, особливо необхідний після Чорнобильської катастрофи, і гематоген. У величезний холодильник Вінницького м’ясокомбінату завантажували до 4800 т м’яса одночасно, по області – до 10 000 т. За голландською технологією виробляли м’ясо-костне борошно, за американською технологією очищали відходи, щоб не було смороду. Було облаштоване добротне бомбосховище. Для трудового колективу працювали їдальня, поліклініка, база відпочинку в Одесі та ін.

– Коли вдарила економічна криза 90-х, господарства залишились без худоби, ринок заполонила неякісна продукція приватних коптилень, в Україну з-за кордону повалили тисячі тонн м’ясної маси невідомого походження. А влада на це закривала очі, ніякої підтримки вітчизняним виробникам не надавала, — розповів Микола Дмитренко, колишній голова правління ВАТ «Вінницям’ясо». — Івано-Франківська фірма, а точніше, крупний бізнесмен Олег Бахматюк, її бенефіціарний власник, були зацікавлені саме у Вінницькому м’ясокомбінаті, бо ми працювали за євростандартами і наш бренд прославився далеко за межами України.

Врешті, Вінницький м’ясокомбінат перейшов у власність ПАТ «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо». Але виявилось, що запеклі бої 2005-го року були марними! На нього чекала сумна доля… Виробництво протрималось недовго, і комбінат досить швидко потрапив у розряд непрацюючих. Власники просто утримували привабливу нерухомість, останнє десятиліття корпуси стояли пусткою, 14-гектарна територія функціонувала лише за рахунок оренди, залишилось тільки 50 робітників – охорона і бухгалтерія.

– Наше підприємство успішно працювало із 1930-го року. Уявіть, скільки майна було накопичено за десятиліття, не менше, як на 100 млн грн.! Все вивезли, до останнього гвинтика, і розпродали. Тепер на цьому місці заплановано будівництво гіпермаркету «Епіцентр», міська рада продала землю, як повідомлялось, за 58 млн грн. Це дешево в порівнянні із цінами на ділянки під комерційну нерухомість. Та найвища несправедливість, я вважаю, у тому, що Вінницький м’ясокомбінат «поклав голову», а частина його акціонерів не отримала і вже не отримає жодної копійки за свої акції! — обурювався Микола Дмитренко.

…Що ж, про славетний Він­ницький м’ясокомбінат залишились тільки спогади! У магазинах Вінниччини сьогодні продають м’ясні вироби із Житомира, Тернополя, Черкас, з інших міст та з-за кордону… А на ласому шматку території поблизу залізничного вокзалу починається нове життя. Замість м’ясокомбінату тут постануть «Епіцентр» і виставкова зала. Нині величезні виробничі та господарські корпуси знесені, бульдозери розчищають майданчики, у безперервному русі одні багатотонні вантажівки вивозять брухт, інші – завозять бетонні блоки, щебінь, пісок тощо. Будівництво ось-ось розпочнеться. Міська влада обіцяє, що в цьому районі будуть розширені вулиці і облаштовані місця для паркування. Що ж принесе місту нове підприємство? Покаже час…

Фото Олексія БОЙКА