Загиблий не мав при собі жодних документів. Оперативники підтвердили — смерть була насильницька. Того ж дня встановили особу потерпілого. Ним виявився 36-річний громадянин Росії, який останні кілька років мешкав в цьому ж районі у власній квартирі. Попередньо з’ясовано, що вбивство сталося близько дванадцятої ночі 13 січня.

– Загиблий проживав у нашому будинку на четвертому поверсі. Наскільки нам відомо, сам. Інколи до нього приходив у гості якийсь незнайомець. На жаль, біля під’їзду камер нема, тому загиблого чоловіка зафіксували ті, що на сусідній новобудові. На них видно, як вбитий на Академічному йде сам у бік посадки. Скоріше за все, його чекали. Удари завдавались саме з метою миттєвої ліквідації, а не залякування чи травмування, — повідомили місцеві жителі. — Про це свідчить характер ушкоджень горла (3 ножових удари) та ділянки серця (1 удар). Тіло жертви знайшли недалеко від вулиці Андрія Шептицького, в безлюдному місці, куди веде ґрунтова дорога. Поруч будується нова церква. У нас були група поліцейських із собаками, слідчо-оперативна група. Чесно кажучи, до цих пір моторошно. Турбуємось за свою безпеку.

Як вдалось дізнатись нашому журналісту, загиблим виявився Максим Трикоза з позивним Войдан. Він воював у добровольчому батальйоні «Азов».

– 1 вересня 2015 року він вступив до нас як волонтер-інструктор. Максим знався на зброї, зарекомендував себе відповідальним та дисциплінованим, мав професійний підхід до будь-якої справи, — розповіли нам подробиці у пресслужбі «Азова». — Якщо Войдан брався за щось, то завжди доводив почате до кінця. Як людина, був харизматичним, культурним та високоінтелектуальним, спокійним, коректно вирішував конфліктні ситуації. Вільний час Максим проводив за читанням або заняттями спортом, а під час відпусток надавав перевагу культурному відпочинку та подорожам Україною.

Смерть побратима стала справжнім шоком і для керівника обласного осередку «Національного корпусу» Ігоря Княжанського з позивним Душман.

– Максим свого часу мешкав у Санкт-Петербурзі, мав житло та працював у «Газпромі» програмістом. Прізвище в нього українське, тому, мабуть, в душі й відчував себе етнічним українцем й залишив успішну кар’єру та поїхав до України. Звісно, до бійців-росіян у батальйоні спочатку ставились із підозрою, перевіряли їх. Але Максим проявив себе гідно і йому довіряли. Він навчав бойовій підготовці молодих воїнів. Через російське громадянство був зареєстрований як інструктор-волонтер, й це не давало можливості мати офіційний статус військовослужбовця. Знаю, що Максим дуже хотів мати український паспорт, займався оформленням документів, та ця процедура дуже складна.

У вінницькій квартирі бував не так часто через зайнятість, подробиці його особистого життя невідомі, — каже Душман. — Щодо вбивства, то всі ми здивовані, бо Максим ворогів не мав. А засилати якусь групу з Росії для його ліквідації навряд чи змогли б, він не був настільки відомою та небезпечною фігурою. Хоча і цю версію не варто відкидати. У квартирі правоохоронці теж нічого не знайшли підозрілого. Тіло воїна поки у морзі, де саме його хоронитимуть — ще не вирішили.

Як нам стало відомо, поки що поліцейським не вдалось вийти на слід злочинця.

– За фактом умисного вбивства відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України. Такий злочин карається ув’язненням терміном до 15 років. Прохання до громадян, які володіють інформацією, що може допомогти слідству, повідомити на спецлінію поліції 102 або за номером (067) 97 50273 (управління карного розшуку). Конфіденційність гарантується.

Вікторія Снігур